Гас: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення, шаблон |
|||
Рядок 11:
=== Властивості ===
Гас є тонкою прозорою рідиною, утвореною з вуглеводнів, отриманих шляхом фракційної перегонки нафти за температури між 150 і
[[Файл:Optimus_200P.jpg|міні|Підвісна освітлювальна лампа]]
275 ° С. Він змішується у нафтових [[Розчинник|розчинниках]], але не змішується з [[Вода|водою]].
Рядок 21:
[[Температура спалаху]] гасу становить від 37 до 65 ° C (100 і 150 ° F), а [[температура самозаймання]] відповідає 220 ° C (428 ° F) [11]. Температура застигання гасу залежить від сорту, але комерційне [[авіаційне паливо]] стандартизовано за -47 ° C (-53 ° F).
Гас сорту 1-K, замерзає за температури близько -40 ° C (-40 ° F, 233 K). [12]
[[Теплота згоряння]] гасу,
Національні та міжнародні стандарти визначають властивості декількох сортів гасу, використовуваних для [[Ракетне паливо|реактивного палива]]. Температури спалаху та замерзання, являють особливий інтерес для роботи та безпеки; стандарти також визначають добавки для обмеження [[Статична електрика|статичної електрики]] та інших потреб.
Рядок 33:
Спосіб перегонки сирої нафти на гас, а також інші вуглеводневі [[Хімічна сполука|сполуки]], було вперше оприлюднено у IX столітті
[[Файл:Al-RaziInGerardusCremonensis1250.JPG|міні|Перський вчений Разі (або Разес) був першим, хто переганяв гас у 9-му столітті. Він зображений тут у рукопису Герарда з Кремони.]]
[[Персія|перським]] вченим Разі (Разесом). [[Лікар]] і [[хімік]] Разі, у власному «Кітаб аль-Асрар» («Книзі таємниць») змалював два способи виробництва гасу, званого тоді ''нафт абіад'' («біла нафта»), з використанням апарату, під назвою ''алембік''. В одному способі як [[Абсорбенти|абсорбент]], було використано [[Глина|глину]], тоді як в іншому методі, використовували [[хлорид амонію]] (''сал-аміак''). Процес [[Дистиляція|дистиляції]] повторювали доти, поки більша частина летких вуглеводневих фракцій, не була видалена, та кінцевий продукт був абсолютно прозорим і безпечним для [[горіння]]. Гас також, протягом того ж часу, вироблявся з [[Горючі сланці|горючих сланців]] і [[Бітуми|бітумів]] шляхом нагрівання породи для отримання мастила, яке потім переганяли [14]. Під час правління середньовічної китайської [[Династія Мін|династії Мін]], китайці виготовляли гас шляхом видобутку і очищення нафти, а потім перетворили його на лампове [[паливо]]. Китайці використовували нафту і гас для освітлювальних ламп та [[опалення]] будинку вже 1500 року до [[Наша ера|н. е]].
=== Освітлювальна олія з вугілля та горючого сланцю ===
Хоча «вугільна олія» була добре відома промисловим хімікам, принаймні, вже у 1700-х роках як побічний продукт отримання вугільного газу і [[Кам'яновугільна смола|кам'яновугільної смоли]], вона горіла димним полум'ям, що перешкоджало її використанню для внутрішнього освітлення.
1846 року, канадський геолог Абрахам Геснер, показав у [[Шарлоттаун]]і, [[Острів Принца Едварда|острів Принца Едуарда]], новий спосіб, який було ним винайдено. Він нагрівав вугілля у [[Реторта|реторті]] та відганяв від нього прозору, тонку рідину, яку він
1854 року, Геснер перебрався до Ньютаун-Крика, [[Лонг-Айленд]], [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]]. Там він домігся підтримки від групи підприємців. Вони сформували північноамериканську компанію ''Gas Light'', якій Геснер передав власні патенти.
Рядок 50:
1851 року Семюель Мартін Кер ({{lang-en|Samuel Kier}}) почав продавати лампову олію місцевим шахтарям під назвою «Вуглецева олія». Він отримував її за власним винаходом, перегонкою з сирої нафти. К'єр також, винайшов нову лампу для спалювання свого продукту.
З 1840-х років соляні свердловини Кера, стали насиченими нафтою. Спочатку Кер просто скинув марну нафту до найближчого каналу [[Пенсильванія|штату Пенсільванія]], але пізніше разом з хіміком зі східної Пенсільванії, він почав досліджувати декілька дистилятів сирої нафти.
[[Ігнатій Лукасевич|Львів'янин-фармацевт Лукасевич]], та його угорський партнер [[Ян Зег]] досліджували різні методи дистиляції, у намаганні поліпшити спосіб Геснера з виготовлення гасу, та використовували мастило з місцевого нафтового просочування. Багато людей знали про їх роботу, але приділяли цьому мало уваги. У ніч на 31 липня 1853 року, лікарі з місцевої лікарні
Відкриття нафти у колонії Дрейка західної Пенсільванії 1859 року, викликало велику кількість громадських хвилювань і інвестиційного [[буріння]] нових свердловин не лише у Пенсільванії, але і у [[Канада|Канаді]], де нафту було виявлено у нафтових джерелах [[Онтаріо]] 1858 року. Збільшення запасу нафти, дозволило нафтопереробним заводам повністю відмовитися від патентів на нафту з вугілля як Юнга, так і Геснера. У підсумку, освітлювальна нафтова промисловість, наприклад, [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]] повністю перейшла на нафту у 1860-х роках.
У Сполученому Королівстві, видобуток нафти з вугілля (або горючого сланцю) тривав до початку 20-го століття.
Рядок 92:
=== Інше ===
[[Файл:Kerosene_truck_Aichi_Japan.jpg|міні|[[Вантажний автомобіль|Вантажівка]], яка доставляє гас в Японії.]]
Гас слугує паливом у багатьох
Як пальне його продають на деяких заправних станціях. Гас широко використовується в [[Японія|Японії]] як паливо для переносних і закріплених гасових нагрівачів [[опалення]]. Там, гас можна легко купити на будь-якій заправній станції або замовити доставку
В [[Україна|Україні]], гас також, використовується у моторних нагрівачах з рукавами, для обігріву великих ангарів з обслуговування авіатехніки, а до до початку 1970 років, він у великій кількості, застосовувався для приготування їжі на [[Керогаз|керогазах]], продавався на розлив і коштував у ті часи від 3 до 7 копійок за літр, аж поки не почалося підведення до будинків природного газу{{джерело?}}.
|