Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
 
== Життєпис ==
Після смерті батька разом з братами втримав західні райони [[Волинське князівство|Волинського князівства]] ([[Роман Мстиславич|Роман]] став володимирським князем, Всеволод — [[Белзьке князівство|белзьким]], [[Святослав Мстиславич|Святослав]] — берестейським і Володимир — Червенським), хоча і брав участь у військових акціях свого дядька, [[Ярослав Ізяславич|Ярослава Луцького]], на початку [[1170-ті|1170-х]] років в його боротьбі за Київ. Після смерті двох молодших братів [[Берестя]] відійшло до володимирського уділу, а Червен — до Белзького князівства.
{{Розширити розділ|дата=березень 2015}}
 
Після першого вокняжіння Романа в Галичі ([[1188]]) Всеволод посів володимирський стіл, як наступний за старшинством брат, але Роману не вдалося там утриматися і він повернувся на Волинь. За цей час Всеволод укріпився у Володимирі. Спроба Романа повернути престол за допомогою поляків не увінчалася успіхом, і лише після втручання тестя Романа, [[Рюрик Ростиславич (князь київський)|Рюрика Ростиславича]], [[Овруцьке князівство|князя овруцького]] і співправителя великого князя київського [[Святослав Всеволодович|Святослава Всеволодовича]], Всеволод поступився.
== Родина ==
Залишив двох синів: [[Олександр Всеволодович|Олександра]] та [[Всеволод Всеволодович|Всеволода]].
 
Друга фаза боротьби Романа за Галич ([[1199]]) мала місце вже після смерті Всеволода, але завдяки його короткочасному князювання у [[1188]] році сини Всеволода змогли успішно претендувати не лише на отчизну, Белзьке князівство, а й на волинський престол після загибелі Романа ([[1205]]), до того ж маючи перевагу у віці перед його малолітніми синами.
 
== Родина ==
Залишив двох синів:
* [[Олександр Всеволодович|Олександр]] (?—1234) — князь белзький, волинський.
* [[Всеволод Всеволодович|Всеволод]]
Також вважають, що мав дочку Олену, напівлегендарну засновницю [[Підгорецький монастир|Підгорецького монастиря]]. За легендою, вона загинула [[1180]] року при обороні міста [[Пліснесько|Пліснеська]] від [[половці]]в. Ймовірне місце її загибелі у [[дитинець|дитинці]] Пліснеського [[Городище (археологія)|городища]] донині має назву «Оленин парк». У сучасній церкві Підгорецького монастиря, що лежить біля городища, збереглась мармурова плита [[1706]] року з [[Латинська мова|латинським]] написом ''«Gelsissima Principissa Helena * M * Ducis Wsewoldi filia * anno 1180 * hoc monasterium primo fundavit…» («Вдячна княжна Олена, дочка князя Всеволода, 1180 року цей монастир вперше заснувала»)''<ref>[http://catholicnews.org.ua/nam-nemaie-chogo-stidatisya-mi-ne-krashchi-i-ne-girshi-vid-inshih-ievropeyskih-narodiv Нам немає чого стидатися&nbsp;— ми не кращі і не гірші від інших європейських народів] // Католицький оглядач.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 2 серпня.</ref>.