Вікіпедія

Ахмет Зогу: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м виправив помилку
м доповнення матеріалу
Рядок 54:
 
== Біографія ==
Ахмед-бей Мухтар Зоголлі народився 8 жовтня 1895 року в фортеці Бургайєт , поблизу Бурреллі. Ахмед Зогу був онуком сільського байрактара Джелял-паші Зоголли<ref>{{Cite book|title=. История Албании (краткий обзор).|last=Фрашери|first=Кристо|year=1964|publisher=|location=Тирана|pages=|language=|isbn=}}</ref> [1] і племінником Ессад-паші Топтані<ref>{{Cite book|title=Historical dictionary of Albania.|last=Elsie|first=Robert|year=2003|publisher=The Scarecrow Press|location=|pages=|language=|isbn=978-0-8108-6188-6, 978-0-8108-7380-3.}}</ref> [2] і третім сином Кемаль-паші Зоголли, намісника області Маті. Зоголли було впливовим феодальним сімейством. Мати Ахмеда - Садія Топтані - була нащадком сестри великого Скандербега.
 
Освіту Ахмед Зоголла отримав в стамбульському коледжі Галатасарай. А в подальшому поміняв прізвище Зоголли (Zogolli) на Зогу (що по-албанською означає: «птах»).
Рядок 60:
У 1911 успадкував після смерті батька посаду губернатора Маті. На цій посаді підписав в 1912 декларацію про незалежність Албанії. Брав участь у Першій світовій війні як доброволець на боці Австро-Угорщини. Після повернення в 1919 на батьківщину , зайнявся політикою. Був губернатором Шкодера (1920-1921), міністром внутрішніх справ (1920, 1921-1924) і військовим міністром (1921-1922).
 
Під час Червневої революції 1924 року втік з Албанії до Королівства сербів, хорватів і словенців. За його підтримки і за допомогою загону російських емігрантів (під командуванням полковника К. К. Улагая), Зогу зробив в Албанії в грудні 1924 року державний переворот - і з цього часу став одноосібним правителем країни<ref>При цьому він порвав всякі відносини з колишнім своїм покровителем Верладжі</ref> [3]: з січня 1925 року в якості президента республіки. 25 серпня 1928 року Ахмед Зогу проголосив себе монархом Албанії, а 1 вересня 1928 року знову обрані Установчі збори затвердили Зогу королем албанців під подвійним гучним ім'ям Зогу I<ref>А [4]не «Ахмед I»</ref> Скандербег III.
 
Дотримуючись авторитарних позицій, Зогу, як і повалений ним Фан Нулі, хотів здійснити модернізацію Албанії. Він домігся успіхів у боротьбі з бандитизмом і у викоріненні традицій кровної помсти, сприяв об'єднанню роз'єднаних фісів (кланів, племен) шляхом будівництва доріг, лікарень і шкіл, направляв студентів у європейські університети, створив систему адміністративного поділу, ввів відповідальність чиновників перед міністерством внутрішніх справ і використовував європейські зразки при розробці кодексів кримінального, цивільного і торгового права.
Рядок 72:
19 березня 1936 було підписано ще одну угоду між Італією та Албанією, що передбачала встановлення більш тісних фінансових і торгових відносин. Взамін на списання заборгованостей по раніше виданим кредитам і надання нової позики (в 9 млн албанських франків) і кредиту (в 3,5 млн албанських франків), Албанія зобов'язалася повернути італійських військових радників і цивільних інструкторів в державний апарат і армію. Італії надавалися нові нафтові й гірничорудні концесії, право на розвідку корисних копалин і спорудження ряду військових укріплень. Знімалися всі обмеження на ввезені в країну італійські товари.
 
Курс на стабільний розвиток, проголошений Зогу в 1925 році, був перерваний в квітні 1939 року, після окупації Албанії Італією. Цьому передував, фактично ультиматум з вимогою встановлення італійського протекторату над Албанією. Після окупації країни Зогу втік до Греції, потім переїхав до Лондона<ref>{{Cite news|url=Королівську пару супроводжував в Лондон Ян Флемінг|title=|last=|first=|date=|language=|work=|accessdate=}}</ref> [5], а прем'єр-міністром окупаційного уряду був призначений його давній ворог Шефкет Верладжі.
 
На життя Ахмета Зогу було скоєно понад 50 замахів [6]<ref>{{Cite web|url=http://muzey-factov.ru/tag/rulers|title=|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
 
Останні роки жив у Парижі на кошти дружини Жеральдіни, яка писала детективні романи і мемуари. У 2012 році останки короля були урочисто перепоховані в Тирані. На церемонії перепоховання були присутні президент, прем'єр-міністр країни, представники албанського, чорногорського, російського монарших будинків. Салі Беріша відзначив роль Зогу в становленні національної державності. Головній вулиці албанської столиці було повернуто найменування "Бульвар Зогу."
Рядок 81:
# '''[[Зогу, Ахмет#cite ref-1|↑]]''' ''[[Kristo Frashëri|Кристо Фрашери]].'' История Албании (краткий обзор). — Тирана, 1964. — С. 201.
# '''[[Зогу, Ахмет#cite ref-2|↑]]''' ''[[Robert Elsie]].'' Historical dictionary of Albania. — 2-е изд. — [[Rowman & Littlefield|The Scarecrow Press, Inc.]], 2003. — С. 498. — ISBN 978-0-8108-6188-6, 978-0-8108-7380-3.
# '''[[Зогу, Ахмет#cite ref-3|↑]]''' При этомцьому онвін порвалпорвав всякиевсякі отношениявідносини сз бывшимколишнім своимсвоїм покровителем [[Верладжи, Шефкет|Верладжи]].Верладжі
# '''[[Зогу, Ахмет#cite ref-4|↑]]''' А не «Ахмед I».
# '''[[Зогу, Ахмет#cite ref-5|↑]]''' КоролевскуюКоролівську четупару сопровождалсупроводжував в Лондон [[Флеминг, Ян|Ян Флеминг]].Флемінг
# '''[[Зогу, Ахмет#cite ref-6|↑]]''' [http://muzey-factov.ru/tag/rulers Интересные факты о правителях]
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ахмет_Зогу