Відкрити головне меню

Зміни

284 байти додано ,  1 рік тому
оформлення, уточнення, вікіфікація
|тираж =
}}</ref>. За даними радянської статистики, по завершенню [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]] лише 3&nbsp;% селян були зараховані до куркулів, 55-60 відсотки були зараховані до середняків, та 35-40 відсотки до бідняків<ref>(Fitzpatrick, ст. 30) з посиланням на ''Изменения социальной структуры советского общества 1921-середина 1930-х годов.'' (Москва, 1979), ст. 222–27.</ref>.
 
== Слово «куркуль» ==
 
== Проблема визначення ==
 
За словником [[Даль Володимир Іванович|Даля]] російський термін {{lang-ru|''кулак}}'' подаєтьсятлумачиться яктаким чином: «''Скупий, скряга, жидомор, кремінь, кріпиш; перекупщик, переторговщик, маклак, прасол, звідник, особливо у хлібній торгівлі, на базарах та пристанях, сам без грошей, живе обманом, обміром; … гуртовщик, скупщик і відгонщик тварин; розносчик, коробейник''».
 
Однак, вже [[1898]]&nbsp;р. [[Ленін]] в праці «Розвиток капіталізму в Росії»<ref>{{книга
|сторінки = 378-380, 382-383
|тираж = 205 тис.
}} Тут Ленін порівнює куркулів з [[п'явка]]ми, а залежність «рядових» селян від них називає [[кабала|кабалою]].</ref> починає відрізняти «куркулів», скупих перекупщиків та лихварів, які заробляють не власною працею в господарстві, та «заможних» селян. До середини [[1920-ті|1920-тих]] ця назва поширилась на селян&nbsp;— дрібних підприємців, які не займались безпосередньо обробкою землі, наприклад, використовували найману працю, здавали в оренду «засоби виробництва» (тварини, знаряддя, машини та споруди) та на дуже заможних селян, статки яких вимірювали площею оброблюваних земель, наявністю засобів виробництва, розмахом підприємницької діяльності, доходом. В часи [[Хлібозаготівельна криза 1927—1928 рр.|хлібозаготівельної кризи 1927—1928 &nbsp;рр.]] [[Сталін]] поширив назву «куркуль» та «підкуркульник» на всіх [[Селяни|селян]], які відмовлялись підкорятись політиці [[ВКП(б)|більшовицької партії]] або продавати надлишки за цінами, що їх встановлювала більшовицька диктатура. Після консолідації Сталіним влади, політизація слова стала [[догма]]тичною, а значення повністю відірваним від реалій життя<ref>(Hughes, ст. 67)</ref>. За ідеологічною догмою куркулі не втрачали своєї куркульської сутності навіть після розкуркулення, або вступу до [[колгосп]]у. До куркулів могли зарахувати як родину куркуля, так і його онука чи правнука, або ж родичів<ref>(Виола, ст. 49)</ref>.
[[Файл:RIAN archive 79113 Seizing grain from kulaks.jpg|міні|ліворуч|200пкс|«Изъятие зерна у кулаков». (Комсомольці витягують зерно, заховане селянами на цвинтарі) Фото [[Альперт Макс Володимирович|Макса Альперта]], Україна, [[1930]]]]
 
Селяни, які брали участь в заколотах та актах спротиву радянській владі в офіційних документах отримували назву «куркульські бандити» ({{lang-ru|кулацкие бандиты}}), не залежно від того, чи були вони куркулями. Прикметник «куркульський» виявився набагато зручнішим за іменник «куркуль», оскільки його можна було поширити на всіх, чия поведінка відрізнялась від встановленої норми. По суті, «куркульський бандит» був втіленням всього того зла, від якого комуністи прагнули позбавити суспільство, аби воно могло рухатись до світлого майбутнього<ref>(Виола, с. 142)</ref>.
 
А ось думка письменника [[Федір Абрамов|Федора Абрамова]]:
{{text|
Чи були куркулі у радянські часи? Не було! Як вони могли бути? Це що-ж, якісь-то глитаї грабували, пили кров з бідарів, наймитів, а радянська влада поглядала збоку на це? Авжеж.<br />Ледве хтось починав кровью наливатися — лясь твердим завданням. А далі, закон про землю. Ти гадаєш у куркуля землі удесятеро більше, ніж у бідаря? Авжеж. По душах ділили.<br />
=== Варіанти визначення ===
 
[[Народний комісаріат землеробства|Нарком землеробства]] СРСР [[Смірнов Олександр Петрович|О. &nbsp;П. &nbsp;Смірнов]] в памфлеті 1926&nbsp;р. ділив заможних селян на дві категорії: «нетрудові, експлуататорські господарства» та «трудові [[Особисте селянське господарство|селянські господарства]], які знаходяться в заможній частині середняцької групи». До першої категорії він відносить, передусім, куркулів. Смірнов наголошує на тому, що «куркулями» він називає «саме експлуататорів лихварського типу»<ref>(Доброноженко) з посиланням на {{cite book
|author=Смирнов А. П.
|title=Наши основные задачи по поднятию и организации крестьянского хозяйства.
 
Відповідно до теорії та практиці російських марксистів, селянське населення країни поділялося на три основні категорії:
* Куркулі&nbsp;— заможні [[Селянин|селяни]], які використовують найману працю, сільська буржуазія, [[спекуляція|спекулянти]]. Радянські дослідники відносять до ознак куркульства «експлуатацію найманої праці, утримання торговельно-промислових закладів, лихварство"»<ref name="slovarikulachestvo">Великая Октябрьская социалистическая революция. Энциклопедия. 3-е изд., доп. М., 1987. С. 262; Краткий политический словарь. 2-е изд., доп. М., 1980. С. 207; Трапезников С. &nbsp;П. &nbsp;Ленинизм и аграрно-крестьянский вопрос: В 2 т. М., 1967. Т.2. «"Исторический опыт КПСС в осуществлении ленинского кооперативного плана. С. 174.</ref>. Однак, справедливе твердження, що «ясного розуміння того, що ховається за цим популярним виразом «куркульство»„куркульство“, геть нема»<ref name="smirnovzadachi">Смирнов А. П. «Наши основные задачи по поднятию и организации крестьянского хозяйства». М., 1925. С. 22; Першин А. Два основных источника расслоения крестьянства // Жизнь Сибири. 1925. № &nbsp;3(31). С. 3.</ref>
* Сільська біднота, ву першу чергу наймані працівники ([[батрак]]и);
* Середняки&nbsp;— селяни, які мають середнє економічне становище між бідняками та куркульством.
 
ВУ більшовицькій практиці термін «куркуль» набуває, природно, практичнішого і політизованого значення, поступається місцем оцінці морально-етичних якостей людини. [[Володимир Ленін]] дає таке визначення «куркуля»:
{{цитата|
«Куркуль»: всякий селянин, який зібрав хліб власною працею і навіть без застосування найманої праці, але ховає хліб, перетворюється на експлуататора, кулака, спекулянта.<ref name="vileninpsst36opred">{{книга
}}</ref>}}
 
ВУ той же час, в його працях зустрічається багато протиріч та неоднозначності в розмежуванні термінів «середняк» і «кулак», які вплинули на ідеологію радянської влади на багато років, та на перебіг розкуркулення. Однак, можна знайти і деякі ознаки куркульства&nbsp;— експлуатація праці, що відрізняє його від середняка:
{{Цитата |
Середняк -&nbsp;— це такий селянин, який не експлуатує чужу працю, не живе чужою працею, не користується в жодній мірі та жодним чином плодами чужої праці, а працює сам, живе власною працею ... Середній селянин, це той, хто не експлуатує і сам не зазнає експлуатації, який живе дрібним господарством, своєю працею ... середняк не вдається до експлуатації чужої праці ..., живе своїм господарством "<ref name="vileninpsst36serednyak">Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 38.</ref>}}
 
Трохи згодом Ленін допускає і експлуатацію робочої сили селянами-серядняками і навіть нагромадження капіталу:
}}</ref>}}
 
[[Олексій Іванович Риков|Олексій Риков]] на XIII з'їзді [[ВКП]](б) в травні 1924&nbsp;року заявив про куркульство таке: «Безсумнівною ознакою є те, що воно живе не тільки своєю працею, а й роботою інших, від експлуатації чужої робочої сили, від торгівлі, від здачі в оренду і &nbsp;т. &nbsp;д.»<ref name="trinadcatiysiezd">Тринадцатый съезд ВКП(б): Стеногр. отчет. М., 1963. С. 442—443.</ref>
 
[[Михайло Іванович Калінін|Михайло Калінін]], в статті в газеті «[[Известия]]» від [[22 березня]] [[1925]]&nbsp;р. розцінює куркульство вже, фактично, не як клас або суспільний прошарок, існування якого на даному етапі він заперечував, а, навпаки, як деяких осіб, «вимираючих одиниць дореволюційної Росії»:
{{цитата |
Говорити про куркуля як про суспільний прошарок зараз можна лише в тому випадку, якщо вважати, що кожен сільськогосподарський підприємець є куркулем, якщо за інерцією військового комунізму всякого справного селянина вважати куркулем. Куркуль -&nbsp;— це тип дореволюційної Росії. Куркуль це жупел, це привид старого світу. У всякому випадку, це не суспільна верства, навіть не група, навіть не купка. Це вимираючі вже одиниці<ref name="nasllenina">[http://lib.meta.ua/index.php?book_id=3744 Н.В.Валентинов, Ю. Г. Фельштинский «Наследники Ленина»]</ref>.}}
 
Тим не менш, з 1923 по 1928&nbsp;рр. в період [[Нова економічна політика|нової економічної політики]] революційна влада фактично проводить так званий «курс на куркуля»<ref name="nasllenina"/><ref name="ldtrotskiymr">Л. &nbsp;Д. &nbsp;Троцкий «Материалы о революции. Преданная революция. Что такое СССР и куда он идет»</ref>.
 
Ще 1925&nbsp;р. вирішувалось питання про [[Націоналізація|денаціоналізації]] землі&nbsp;— цю ідею просував [[Йосип Сталін]], котрий передбачав підтримку особистих індивідуальних господарств та передачу у власність земельні ділянки «навіть і на 40 років», заявляючи, що «є люди, які думають, що індивідуальне господарство вичерпало себе, що його не варто підтримувати … Ці люди не мають нічого спільного з лінією нашої партії». Схожі заяви робив і [[Олексій Іванович Риков|Олексій Риков]] на XIV конференції, голова уряду, пізніше названий «прихованим агентом [[Лев Давидович Троцький|Льва Троцького]]» і захисником-заступником куркульства:
17 квітня 1925&nbsp;р. на губернській конференції про необхідність підтримки заможного селянства і куркульства [[Микола Бухарін]] заявив:
{{цитата|
Дрібна буржуазія зараз може бути всунута в такі рамці, що разом з нами братиме участь в соціалістичному будівництві ... Наша політика по відношенню до села має розвиватись в такому напрямку, щоб розсувались і частково знищувались обмеження, які гальмують зростання заможного і куркульського господарства. Селянам, всім селянам, треба сказати: «збагачуйтеся, розвивайте своє господарство і не турбуйтеся, що вас притиснуть.»<ref name="nasllenina"/>.}}
 
При цьому, все ж таки, «влада обкладала куркуля підвищеним податком, вимагала продаж хліба державі за твердими цінами, обмежувала куркульське землекористування, обмежувала розміри куркульського господарства .. але не вела ще політики ліквідації куркульства»<ref name="istkpss">Краткий курс истории ВКП(б) (1938 год) // Репринтное воспроизведение стабильного издания 30-40-х годов. Москва, изд. «Писатель», 1997 г.</ref>. Проте вже 1928&nbsp;р. курс на куркуля був згорнутий, поступившись курсу на ліквідацію куркульства як класу<ref name="ldtrotskiymr"/>.
 
Описуючи ситуацію в [[СРСР]] часів [[НЕП]]у, берлінське видання російських меншовиків «Соціалістичний вісник» писав таке:
{{цитата |Влада повертається обличчям до міцного селянствуселянства, до куркуля. Теорія класової боротьби заміщується теорією гармонії інтересів міцного господарства і сільської бідноти. Сільська адміністрація вже зараз все більше потрапляє під вплив куркульських елементів. Курс на куркуля процес цей безсумнівно прискорить ... Весь період військового комунізму виявився перехідним не від капіталізму до комунізму, а від старого поміщицько-капіталістичного до нового селянсько-капіталістичного господарства ... Зростають капіталістичні фірми, оренди, застосування найманої праці в селянському господарстві, [[лихварство]], кабальні угоди. Зростає процес політичного оформлення буржуазних елементів, зростає їх класова свідомість, зростає класова ворожнеча між ними і пролетаріатом.<ref name="nasllenina"/>}}
 
[[В'ячеслав Михайлович Молотов|В'ячеслав Молотов]] в 1925&nbsp;р. на квітневому Пленумі [[ЦК]] заявляє: «багатий мужик в умовах [[НЕП]]у&nbsp;— ось економічно що таке куркуль», пізніше буде повідомлено: «заможність ще не свідчить про куркульство». Раніше [[Лев Давидович Троцький|Лев Троцький]] заявляє: «слово «куркуль»„куркуль“ пов'язане з відносинами ще напівкріпосницького ладу, із засиллям [[поміщик]]а, [[справник]]а. У нас же зараз утворюється на селі власник-[[фермер]] нового типу. Звичайно, ми можемо по старій пам'яті називати його куркулем, але набагато правильніше назвати його фермером капіталістичного типу»<ref name="trotskiyozadachah">Троцкий Л. О наших задачах. Доклад на общегородском собрании парторганизации в г. Запорожье. 1 сентября 1925 г. М.; Л., 1926. С. 4.</ref>. М. Бухарін, в свою чергу, навіть вважає цей термін застарілим, явищем часів комбідів: «Термін куркуль нагадує в селі часи розкуркулення, часи [[комнезам]]ів; гальмує зростання багатства, заможності селянства»<ref name="buharin">Анцелович Н. Рабоче-крестьянский союз и батрачество (к постановке вопроса) // На аграрном фронте. 1925. № &nbsp;5-6. С. 84.</ref>.
 
Однак, таке явище було тимчасовим в житті терміна «куркуль» і пов'язане з активною підтримкою селянства часів нової економічної політики і трохи раніше.
 
[[21 травня]] [[1929]]&nbsp;р. [[РНК СРСР]] видає Постанову «Про ознаки куркульських господарств, в яких повинен застосовуватися Кодекс Законів про працю», де вперше законодавчо визначено деякі критерії визначення терміна «куркуль» в контексті ознак куркульського господарства<ref name="dobrojenko">Г. &nbsp;Ф. &nbsp;Доброноженко «Кто такой кулак: трактовка понятия „кулак“»</ref><ref name="orgsahalin">[http://www.zaimka.ru/soviet/karlin3.shtml Карлин К. Г. «Организация раскулачивания на Северном Сахалине»]</ref><ref name="ktoschitalsya">Солонов А. «Кого считали кулаком в 1924-25 годах» // Трудные вопросы истории: Поиск. Размышления. Новый взгляд на события и факты. М., 1991. С. 99</ref>:
# систематично застосовується наймана праця;
# наявний млин, олійниця, крупорушка, просушування …, застосування механічного двигуна …,
== Кількість куркулів ==
 
Розмитість визначення та відсутність чітків критеріїв належності до категорії ускладнило задачу обчислення кількості куркулів. Наприклад, на думку Володимира Леніна, до Громадянської війни та Жовтневого перевороту 13.3&nbsp;% домашніх господарств належали до куркулів, та лише 9&nbsp;% за даними Центрального статистичного управління<ref>(Lewin, ст. 122)<!--, з посиланням на 2.--></ref>.
 
До революції куркулі мали 80 мільйонів [[гектар]]ів землі; за даними Немчінова, ними виготовлялось 38&nbsp;% борошна, на них припадало 34&nbsp;% товарного виробництва, на них припадала половина ринку борошна<ref>(Lewin, ст. 122)<!-- з посиланням на 3--></ref>. Не менше {{formatnum:600000}} домогосподарств мали понад 55 гектарів землі. Однак, після впровадження [[комбед]]ів та завершення Громадянської війни ця верства майже зникла.
 
Однак, вже 1925 &nbsp;р. стали з'являтись ознаки розшарування на селі, а кількість куркулів залежала від того, яка установа їх лічила.
 
Так, 1927 &nbsp;р. Раднарком встановив, що 3.9&nbsp;% з 20 мільйонів господарств (або {{formatnum:782000}} господарств) були куркульськими, трохи згодом, Наркомзем нарахував вже 4.2&nbsp;% а 1928 &nbsp;р. Сталін дійшов висновку, що 5&nbsp;% господарств куркульські<ref>(Lewin, ст. 129)<!-- з посиланням на 29--></ref>. На початку 1929 &nbsp;р. Держплан називав цифру в 3.9&nbsp;%, Данілов в кінці НЕПу називав 3.2&nbsp;%<ref>(Lewin, ст. 129)<!--з посиланням на 30--></ref>. Різниця між цифрами Сталіна та Данілова відповідає {{formatnum:400000}} господарств, або щонайменше 2.5 мільйони людей. 1929 &nbsp;р. Молотов вважав, що куркульськими є 1.2-1.3 мільйони домогосподарств. В грудні того ж року, відповідальний за розкуркулення підкомітет Політбюро ЦК КПРС вважав, що членами куркульских родин є від 5 до 6 мільйонів людей<ref>(Lewin, ст. 129)<!-- з посиланням на 31--></ref>.
 
== Розкуркулення ==
Під час [[Колективізація|колективізації (1928—1932)]] розповсюдився термін розкуркулювати&nbsp;— примусово, без суду та слідства лишати селянина, який вважався куркулем, засобів виробництва, землі та всіх громадянських прав. Потрапити у куркулі міг практично будь-який селянин. Доля людей, звинувачуваних у тому, що вони є куркулями, вирішував не суд, а так звані «трійки [[Народний комісаріат внутрішніх справ|НКВД]]» або ОСО НКВД. Наслідки розкуркулювання були такі: у людей забирали все майно, і висилали у найвіддаленіші місця або [[ГУЛАГ]]. У результаті колективизації були знищені або вислані із рідних місць сотні тисяч селян та їх сімей.
 
Для тих, хто противився розкуркулюванню, але самі не могли бути зараховані до числа куркулів, використовувався термін «підкуркульник» ({{lang-ru|подкулачник}}). Ними, як правило, були твердоздатчики. Отже, партія знайшла вихід із хлібних труднощів у реконструкції сільського господарства&nbsp;— будівництво радгоспів та колективізації бідняцько-середняцьких господарств, ведучи боротьбу з куркульством.
 
З весни [[1929]] року на селі проводяться заходи спрямовані на збільшення відсотка колективних господарств&nbsp;— комсомольські походи «за колективізацію». У великій мірі адміністративними діями вдалося добитися суттєвого зростання колективних господарств, товариств по спільному обробітку землі.
 
Це викликало протидію селянства. Крім того, селяни знищували худобу (переважно молодняк) та інвентар. Дослідники називають три причини такої поведінки: 1-а&nbsp;— щоб не визнали куркулем, 2-а&nbsp;— щоб не дісталось державі, 3-я&nbsp;— в колгоспі все і так дасть держава.
 
== У художніх творах ==
 
== ДивітьсяДив. також ==
* [[Наказ НКВС №&nbsp;00447]]&nbsp;— так звана «куркульська операція НКВС».
 
== Примітки ==
| date = 2000
}}
* {{Cite book | publisher = Oxford University Press | isbn = 9780195104592 | last = Fitzpatrick | first = Sheila | title = Stalin's peasants : resistance and survival in the Russian village after collectivization | location = New York | date = 1996 }}
* {{книга
|автор=Г.&nbsp;Ф.&nbsp;Доброноженко
|заголовок=Кто такой кулак: трактовка понятия „кулак“ во второй половине XIX - 20-х гг. ХХ вв.
|частина=Стратификация в России: история и современность}}
 
== Дивіться також ==
* [[Наказ НКВС №&nbsp;00447]]&nbsp;— так звана «куркульська операція НКВС».
 
 
{{Голодомор}}