Живопис: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стиль, оформлення |
м уточнення |
||
Рядок 1:
[[Файл:Honoré Daumier 008.jpg|thumb|right|300px|[[Оноре Дом'є]] (1808–79), ''Маляр'']]
'''Живопис''', '''малярство''' — вид пластичного мистецтва, створення зорових образів за допомогою фарб, нанесених на будь-яку поверхню: натягнуте на раму [[полотно]], [[папір]], [[Художній розпис стін|поверхню стін]], посуд тощо. Зазвичай, фарба або інші пігменти наносяться на поверхню за допомогою [[пензель|пензля]], однак можливе й використання інших засобів, як-от [[аерограф]]и, ножі або губки.
Митця, що займається живописом, називають ''живописцем'' або ''маляром''.
Як і інші різновиди мистецтва, малярство може виконувати гносеологічну, аксіологічну, сугестивну, виховну, компенсаторну, комунікативну та гедоністичну функції. [[Фантазія]] [[художник]]а дозволяє створювати за допомогою сполучення статичних за своєю природою [[малюнок|малюнка]] й [[колір|кольору]] складні [[сюжет]]и, насичені [[емоція]]ми й відчуттям динаміки [[композиція|композиції]] або, навпаки, образи абсолютно статичні, «викликаючи у глядача живу ілюзію реальної просторовості…предметів та їхнього оточення»<ref>[http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2401/file.pdf Битинський М. Українське малярство, 1970]</ref>.
Рядок 30 ⟶ 32:
Проте академічний стиль переважає і має численних представників. У ділянці портрета працюють: Г. Васько (1820—1883), А. Мокрицький (1811—1871), М. Брянський (1831—1908), а також митці нім. походження: Павло Шляйфер (1814—1879) і Гайнріх Гольпайн (1811—1858); численні твори цих митців є в Іст. Музеї ім. Шевченка в Києві. Побутові й іст. сцени дають К. Флавицький (1830—1916) і Павло Свідомський (1849—1904), що розписував Володимирський собор у Києві; спеціяльно український побут малює Дмитро Безперчий (1825—1913), а краєвид — Л. Лаґоріо (1827—1905) та Кирило Костанді (1853—1921). Малярство деяких із них носить уже сильні риси натуралізму. У Свідомського, М. Врубеля і В. Котарбинського з'являються риси символізму.
Реалізм особливої форми, т.
Проте для українського мистецтва особливе значення має творчість тих митців, які почали наново шукати зв'язку з українською традицією. Сюди належить передусім [[Васильківський Сергій Іванович|Сергій Васильківський]] (1854—1917), який для своїх творів вивчав зразки іст. і нар. одягу й орнаменту. Його іст.-побутові малюнки в будинку Полтавського Земства були на свій час великою новиною. Цими проблемами цікавився і [[Самокиш Микола Семенович|Микола Самокиша]] (1860—1943), один із найбільших баталістів, що їх знає світове мистецтво. Він залишив понад 6 000 малюнків — побутових, мисливських, батальних та іст., як «Бій Богуна з Яремою Вишневецьким». Нац. традиції Васильківського продовжував популярний ілюстратор нар. пісень [[Ждаха Амвросій Андрійович|Амвросій Ждаха]].
Рядок 152 ⟶ 154:
* [[Матеріали живопису|Матеріали малярства]]
* [[Словник художніх термінів]]
== Посилання ==
| |||