Лідія Койдула: відмінності між версіями

Лідія Янсен народилася у Вяндру, повіт Пярну, область Лівонія (зараз центральна Естонія). Сім'я переїхала до містечка неплдалікнеподалік Пярну в 1850 році, де в 1857 її батько почав видавати першу місцеву газету естонською мовою, а Лідія пішла до німецької школи. Згодом Яннсени переїхали до університетського міста [[Тарту]], найпрогресивнішого міста Естонії, в 1864 році. Націоналізм, у тому числі публікації мовою нацменшин, був дуже гострою темою в Російській імперії, але указ царя Олександра ІІ був відносно ліберальним, і Яннсену вдалося переконати імперську цензуру дозволити йому випустити першу національну естономовну газету в 1864. Обидві, місцева та національна, газети називалися «Кур'єр». Лідія писала для батька у двох газетах, а також публікувала свої твори окремо. ВУ 1873 році вона вийшла заміж за Едуарда Мікелсона, латвійського військового лікаря, та переїхала до Кронштадта[[Кронштадт]]а, штаб-квартири російськийросійських морських збройних сил біля Санкт-Петербурга. ВУ 1876–18781876—1878 роках Мікелсони відвідали Бреслав, Страсбург та Відень. Койдула прижилапрожила в Кронштадті 13 років, і окрім як під час поїздок на літо до Естонії, вонаале туга за батьківщиною не полишила її. Лідія Койдула мала трьох дітей. Вона померла 11 серпня 1886 року після довгоїтривалої та болісноїтяжкої хвороби. Останньою поемою, яку вона написала була «Естонії, перед смертю», {{lang-et|Enne surma - Eestimaale!}}.

* Kruus.O & Puhvel.H. Eesti kirjanike leksikon. Eesti raamat.Tallinn. 2000. pp 210–211210—211