Варяги: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 9:
== Опис ==
[[Файл:Varangian_routes.png|міні|ліворуч|250пкс|Варязькі річкові шляхи.]]
Згадка про варягів у візантійських джерелах — у хроніці другої половини 11-го століття ([[1057]] р.) «Synopsis Historion» візантійського придворного історика Іоанна Скілітця ({{lang-la|- Ioannes Skylitzes}}; {{lang-el|- Ιωάννης Σκυλίτζης}}) .
Рядок 17 ⟶ 18:
{{Цитата|...Славяне и Чудь по нашим, Сарматы и Скифы по внєшнимъ писателям, были древніе обитатели въ Россіи. Единородство Славянъ с Сарматами, Чуди со Скифами для многих ясных доказательствъ неоспоримо. Народъ Славенской, усилясь, притєснилъ Чудь къ сторонамъ восточнымъ и сєвернымъ, и часть оныя присовокупилъ въ свое соединеніе. Потомъ Варяги жившіе по берегамъ балтійскаго моря, которые именовались Россы, Готы, Норманы, Свія, Ингряне, имєя со Славянами частыя войны, купечества, и путешествуя въ Грецію чрезъ здєшнія земли, на многихъ мєстахъ поселились...|}}
У російській самодержавній, потім радянській і, нарешті, сучасній російській історіографії варягів розцінюють, як вікінгів-скандинавів, яких запросили княжити на Русь в 862 р. (норманська теорія). Цей міф остаточно викристалізувався в епоху Катерини ІІ для "поліпшення" родоводу московських царів і до тепер є головним стовпом великоросійського шовінізму. Альтернативою "норманській теорії" є гіпотеза про участь у створенні давньоруської держави кельтів-рутенів (русинів). Починаючи з VI-VII ст. близько 100.000 кельтів (рим. галлів) рухалися на схід через Придунав'є і Причорномор'я до Приазов'я і Подоння, змішуючись із словянским етносом. Інший напрямок міграції йшов у північно-східному напрямку і охоплював балтійський регіон. Нарід рутенів відзначався надзвичайною військовою звитягою і хистом до торгівлі, завдяки чому відомості про них зустрічаються в багатьох писемних пам'ятках того часу. Греки (візантійці) вважали їх найкровожернішими варварами, які вбивають лише заради задоволення, хоч і самі по відношенню до русів демонстрували показну жорстокість. Арабські і хозарські автори писали не тільки про військові походи русів, але й про їх торгові експедиції (славнозвісний шлях з варяг у греки). Поступово у вимові інших народів "рутени" перетворились на "русь", "руси", "роси" і самі перейняли цю назву. Про цю ж "русь", тільки ту, що осіла на балтійському Помор'ї, пише і Нестор в "Повісті минулих літ", уточнюючи, що словени, кривичі, весь і чудь звернулися за допомогою "Кь варягомъ, к руси". Отже "русь" є уточненням, яке робить Нестор, виокремлюючи з загальної маси варягів, варягів-русь, після чого перераховує "друзии" народності, переважно скандинавські, які варягами не є (свеи, урмане, англяне). Але, хто ж тоді варяги? Нестор не згадує в своєму літописі лише про південно-балтійське слов'янство. Саме ця різноманітна етно-політична група, яка захищала інші слов'янські народності від норманів, і є "варяги". Етимологічним підтвердженням цього є те, що корень "вар" суто старослов'янського походження, а слова "варити", "варувати" означали раніше "захищати, боронити". В українській мові і тепер є слова з цим коренем і подібним значенням (варто, варта, вартувати).
== Походження ==
| |||