|
Розрізняють власність [[приватна власність|приватну]], [[Комунальна власність|комунальну]] і [[державна власність|державну]] залежно від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.
Власність не слід плутати з правом власності, іншими речовими правами, а також з самими речами.
== Теорія Шпенґлера ==
=== Погляд Шпенґлера ===
Німецький [[філософ]] [[Шпенґлер]] вважав, що власність починається з рослинністю: [[рослина]] посідає ґрунт, у який запускає коріння, він її власність, яку вона боронить із усією силою, з усім розпачем свого єства проти чужого насіння… Коли чуєш у лісі, довкруги себе, — писав він, — цю мовчазну, невблаганну боротьбу за ґрунт, що відбувається вдень і вночі, безнастанно, мимоволі відчуваєш усю глибину цього імпульсу, що майже ототожнюється з самим життям. Для Шленґлера [[боротьба]] за [[ґрунт]], за землю — перша форма боротьби За власність, перше усвідомлення власності. Він охоче порівнює селянське життя, що приростає до ґрунту, з життям рослин.
Теорія Шпенґлера, при всій своїй привабливості, хибна в тій точці, де хоче вивести власність з посідання певного ґрунту, себто з часів хліборобства, а тим часом ми знаємо, що й за часів мисливства та скотарства [[люди]] вже мали розвинене почуття власності. Але вона має ту вірну рису, що відзначає найхарактернішу прикмету власності — її близькість, її, так би мовити, органічну пов'язаність з тим, хто її має. Що тісніше яка річ зв'язана з якою особою, то тісніше вона їй належить. Тому й соціалістичні теорії, які заперечують право приватної власності («власність — [[крадіжка]]», — казав [[П'єр Жозеф Прудон|Прудон]]), визнають все ж право власності на всі ті речі, що служать людям, ніби як продовження, чи заступлення, їх натуральних засобів у боротьбі за існування Таку власність зустрічаємо навіть у звірів. Відоме оповідання [[Дарвін]]а про мавпу з слабшими зубами, яка вживала камінь для розбивання горіхів і дуже його пильнувала, ховаючи в солому та не дозволяючи іншим мавпам його чіпати. Такі хижаки, як леви, або ведмеді, пильнують свій район полювання і не пускають на нього інших конкурентів. Дуже популярний у соціології приклад царгородських собак (винищених за уряду [[Кемаль|Кемаля]]), які поділили були весь [[Царгород]] на райони і стерегли їх від конкурентів.
Отже, вже в звіриному царстві маємо з одного боку початки особистої власності на знаряддя (і взагалі на всі речі що мають безпосередній органічний зв'язок із життям індивіда — у людей виступає в цьому випадку на перше місце [[одяг]], різні прикраси, мисливське та рибальське знаряддя, [[житло]]) і початки [[колективна власність|колективної власності]] на територію проживання.
== Римське право ==
|
