Великий Ключів: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Уточнено деякі топоніми |
|||
Рядок 39:
== Географія ==
У селі бере початок річка [[Весняк]] (по-ключівськи Вісньик), ліва притока [[Лючка|Лючки]].
== Археологічні дослідження ==
Рядок 48:
Після того, як кочові азійські народи спустошили Європу (5-6 ст.), велика кількість давніх германців покинула територію України, хоч у гірських теренах, захищених ріками й лісами, вони могли залишитися і згодом перемішатися з новоприйшлими племенами. Очевидно, в той період (6 ст.) навколишні села й містечка заселило одне з могутніх слов'янських племен з чудовим і самобутнім фольклором, нащадками якого є сучасні мешканці Великого Ключева. Згодом, у 9-10 ст. тут могли опинитися пастуші племена [[волохи|волохів]], які також залишили помітний слід у топоніміці Великого Ключева, у говірці села та в прізвищах і прізвиськах.
Уперше в історичних джерелах згадується один Ключів (написано Кличів). Чи справді первісна назва села була Кличів, чи чужомовні писарі помилково записали в документах замість Ключів — Кличів? Ідеться про грамоту польського короля Ягайла від [[26 жовтня]] [[1416]] року, яка дана у м. [[Неполоміце|Неполомичах]] ([[Польща]]) і яка написана латинською мовою. З неї випливає, що король підтверджує надання правителем Королівства Русі — князем [[Владислав Опольчик|Владиславом Опольським]] — кількох сіл руському (українському) боярину-[[феод]]алу [[Васько Тептухович|Васькові Тептуховичу]] ще [[15 грудня]] [[1373]] року. У тому переліку сіл згадується п'ять найдавніших сіл сучасної Коломийщини, в
Згадується 1 липня 1443 року в книгах галицького суду як Ключв (Cluczw)<ref>[http://polona.pl/item/665606/69/ Akta grodzkie i ziemskie… — T. 12. — S. 118. — № 1233]. {{ref-la}}</ref>. У податковому реєстрі 1515 року документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі та піп (отже, уже тоді була церква)<ref>Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.</ref>.
На 01.01.1939 в селі проживало 3690 мешканців, з них 3675 українців, 5 поляків, 10 євреїв<ref>''Кубійович В.'' [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10893/file.pdf Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939]. — Вісбаден, 1983. — с. 36.</ref>. Село належало до [[Вербяж Вижни (ґміна)|ґміни
Під час Другої світової війни і в післявоєнний період жителі села чинили опір окупантам. 2 жовтня 1951-го на околиці села в бункері героїчно загинули: керівник Коломийського окружного проводу іван Кулик («Сірий», «К-5»), кущовий керівник ОУН Юрій Дронюк («Яр»), друкарка Коломийського окружного проводу «Муха»<ref>[http://www.galychyna.if.ua/publication/ukrainism/ostanni-roki-partizanskoji-borotbi-v-galichini/ Іван КМЕТЮК. Останні роки партизанської боротьби в Галичині. — «Галичина», 12 жовтня 2017 року.]</ref>.
Рядок 75:
== Відомі люди ==
* [[Савчук Микола Васильович]] — український журналіст, письменник-гуморист, краєзнавець, [[заслужений артист України]] (2000).
* [[Жмундуляк Дмитро Дмитрович]] — український [[фольклорист]]. Кандидат філологічних наук (2003). [[Заслужений працівник культури України]] (2002). Директор [[Державний архів Чернівецької області|Державного архіву Чернівецької області]].
* Васильчук Микола Миколайович — український письменник, науковець, кандидат філологічних наук (2003), доцент [[Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника|Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника]].
Рядок 89:
* Ужитчак Дмитро Миколайович (1950–2003) — поет.
* Федорчак Юрій Миколайович — відомий діяч української торгівлі в Галичині.
* '''[[Кабалюк Дмитро Васильович]]''' (1981–2014) —
== Примітки ==
|