Афон: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
Немає опису редагування
Рядок 52:
На Афонській горі тривалий час жив [[Іван Вишенський]] (кінець XVI&nbsp;— початок XVII століть).<ref name="ІЗП">Д.&nbsp;І.&nbsp;Яворницький «Історія запорозьких козаків», том 3, Коментарі Г.&nbsp;Я.&nbsp;Сергієнка на стор. 511.</ref>
 
У XVIII&nbsp;ст. знову було звернено особливу увагу на Афон, як на спокійне місце життя і чернечого подвигу. І на землях [[Монастир Пантократор|Пантократового монастиря]] постає суто український Скит святого пророка Іллі, або так званий [[Іллінський скит|Іллінський козачийкозацький чи запорізький]]. Цей скит заснований ієромонахом [[Паїсій Величковський|Паїсієм Величковським]] (1722—1794), уродженцем [[Полтава|Полтави]]. До Паїсія почали сходитися ченці, переважно українці, а й частково молдавани. На Афон потроху стали прибували емігранти, козаки з колишньої армії гетьмана [[Іван Мазепа|Мазепи]], бажаючи в молитві й подвигу дожити свого віку. Невдовзі Паїсій змушений був просити в Пантократового монастиря просторішого приміщення,&nbsp;— і йому віддали порожню келію св. пророка Іллі. Це було в [[1746]], і відтоді на Афоні постав [[Іллінський скит|Іллінський козачийкозацький український скит]]. Тут великий старець Паїсій переклав з грецької «[[Добротолюбіє]]» та твори засновників християнської аскези.
 
У так званих «формулярах» багатьох афонських обителей, що подають відомості про кожного монастирського поселенця у XVI—XVII&nbsp;ст., є згадки про ченців, поряд з чиїми іменами та прізвищами стоїть і слово «[[козак]]». Такі самі написи можна бачити на черепах у поховальних кістницях монастирів.