Алеаторика: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
уточнення |
||
Рядок 1:
'''Алеато́рика''' (від {{lang-la|alea}} — гральна кість; жереб, випадковість) — композиційна техніка у [[Музика ХХ століття|музиці ХХ століття]], яка полягає у неповній фіксації музичного тексту в нотах, а натомість
Як композиторський напрямок, алеаторика виникла як діалектична реакція на [[Серіалізм|тотальний структуралізм]], ставши його безпосереднім і логічним продовженням<ref>Б. Сюта Алеаторика // Українська музична енциклопедія. Т.1. — с.41</ref>.
Назву
Є декілька видів алеаторики:
- ''обмежена'' (фактурна і формотворча)
- ''необмежена''<ref>{{Cite book|title=Теория современной композиции|last=|first=|year=2005|publisher=Музыка|location=Москва|pages=412-430|language=|isbn=}}</ref>.
''Обмежена'' (або ''контрольована'') алеаторика:
· ''фактурна''
Приклади фактурно-обмеженої (контрольованої) алеаторики: [[Вітольд Лютославський|В.Лютославський]]
· ''формотворча''
Приклади формотворчої обмеженої (контрольованої) алеаторики: [[Карлгайнц Штокгаузен|К.Штокгаузен]]
''Необмежена'' (''неконтрольована'') алеаторика:
- уся
Приклади необмеженої (неконтрольованої) алеаторики: М. Фелдман
== Поняття алеаторики ==
Алеаторика полягає в неточному окресленні звукового образу композиції в партитурі, клавірі, що передбачає при виконанні музичного твору співдію випадкових чинників, впроваджуваних виконавцем. У сучасній музиці алеаторика визначає певну позицію композитора щодо звукового матеріалу та форми твору. Алеаторика може стосуватися різних елементів музики: ритміки, архітектоніки, динаміки, а також звуковисотних співвідношень та інструментування. Кожне виконання такого твору пов'язане з певними змінами, викликаними тим, що загальні його риси означені точно, а деталі формуються щораз по-іншому. Тож один запис алеаторичної композиції приводить до багатьох різних звукових образів. У музичному мистецтві елементи алеаторики використовувалися з давніх часів (
== Виникнення і розвиток ==
Елементи випадковості в музикуванні були характерні музиці різних епох і напрямків. Варіативним по своїй суті є музичний фольклор, для якого форми фіксації музичного матеріалу взагалі не властиві. У європейській музиці Середньовіччя і Відродження практикувалася довільна заміна вокальних голосів на інструментальні; цифрованний бас, що дозволяв виконавцеві довільно підбирати розташування акордів; в епоху Просвітництва
Основоположником сучасної алеаторної техніки прийнято вважати американського композитора [[Джон Кейдж|Джона Кейджа]]. У [[1952]] році, у фортепіанному концерті «Музика змін» (
Подальший розвиток і розповсюдження цього методу композиції можна побачити в творчості німецького композитора Карлхайнца Штокгаузена. У 1957 році він створює «Фортепіанну п'єсу XI». Тоді ж П. Булез виголосив доповідь
З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від серіалізму і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовою є його Третя фортепіанна соната, яка складається з п'яти частин, і допускає ряд різноманітних тлумачень при виконанні.
Рядок 44:
== Класифікація ==
Контрольована алеаторика. Фрагмент Третьої симфонії Лютославського.
Природу алеаторики, за принципом її організації, прийнято ділити на дві групи.
До першої відноситься так звана абсолютна (вільна), ортодоксальна, нічим не обмежена алеаторика. У цій групі реалізуються екстремістські досліди і задуми, побудовані на використанні чистої випадковості, киданні гральних костей, монет. До цієї ж групи відноситься абсолютно неорганізована інструментальна імпровізація.
Інша група припускає використання керованої та контрольованої алеаторики. Техніку «обмеженої і контрольованої алеаторики» наприкінці 50-х років розробив польський композитор [[Вітольд Лютославський]]. Необхідно відрізняти два способи управління
Приклад застосування творчої алеаторики за Дж. Кейджем: на чистий лист нанесено 4 пари 5-лінійних нотоносців так, що між ними є відстань, що дозволяє використовувати 9 верхніх і 6 нижніх додаткових лінійок. [[Ключ (музика)|Ключ]] нотоносця визначається довільно (за допомогою підкидання монети). Приблизно по середині, для правої і лівої руки, нанесена лінія для запису звуків, що виникають від ударів по внутрішній і зовнішній стороні резонатора фортепіано і т. д.
Рядок 57:
== Джерела ==
* Б. Сюта Алеаторика // Українська музична енциклопедія. Т.1.
* Юлия Харина. Алеаторика
Рядок 64:
* [[Музична енциклопедія (1982)|Музична енциклопедія]], М., 1973—82
* Когоутек Ц. Техника композиции в музыке XX века. // М.: Музыка, 1976,
* Очерєтовська Н. Естетична цілісність в музиці та алеаторика // Муз. критика і сучасність. —
* Шнеерсон Г. Сериализм й алеаторика
* Boulez P. АІеа // Nouvelle revue francaїse.
* Cage J. Silence. Lecture and writings.
== Див. також ==
|