Відмінності між версіями «Монастир Миколи Йорданського»

оформлення, шаблон, вікіфікація
(оформлення, шаблон, вікіфікація)
{{Монастир
'''Йорданський Миколаївський [[жіночий монастир]]''' — організований в XI сторіччі при [[Церква святого Миколи Йорданського|храмі Святого Миколая]] в Києві.
| назва = Монастир Миколи Йорданського
| оригінальна назва=
| фото =
| ширина = <!--стандарт 250px-->
| підпис =
 
| місто = [[Київ]]
| адреса =
| країна = {{RUSold}}
| країна2 = <!--якщо розташований на двох країнах-->
| координати = <!--{{coord|43.651234|N|79.383333|W|display=inline}}-->
 
| конфесія =
| єпархія =
| орденська приналежність =
| тип монастиря = ж
 
| архітектор =
| скульптор =
| автор проекту =
| стиль =
| художник =
| засновник =
| заснування =
| спорудження поч = <!--Дати початку спорудження-->
| спорудження кін = <!--Дата завершення спорудження-->
| зруйнування =
| закритий = 1803
| відбудови =
| відомі мешканці =
| відомі насельники=
| реліквії =
| настоятель =
| стан =
| вміщує монахів =
| вміщує прочан =
| побудований в честь = [[Микола Мирликійський|Миколи Мирликійського]]
| головне свято =
}}
'''Йорданський Миколаївський [[жіночий монастир]]'''&nbsp;— організований в XI або XVII сторіччі, при [[Церква святого Миколи Йорданського|храмі Святого Миколая]] в Києві<ref name="ВЕК" />.
 
== Виникнення назви ==
== Історія ==
 
Микільський Йорданський [[жіночий монастир]] існував з 1616 і до 19351803 року на [[Пріорка|Пріорці]] ([[Кирилівська вулиця (Київ)|Кирилівська вул.]], 51, тепер тут корпуси Київської нотної фабрики).
 
1832 року київський археолог-любитель [[Лохвицький Кіндрат Андрійович|К.&nbsp;А.&nbsp;Лохвицький]] у садибі купця І.&nbsp;Г.&nbsp;Марра на вулиці Кирилівській (нині Фрунзе), 51, що на Пріорці, виявив залишки цегляних фундаментів якогось храму із кладкою, як на [[Золоті ворота (Київ)|Золотих воротах]] у Києві, та земляних укріплень. Це могла бути парафіяльна Микільська церква, пов'язана своєю історією із стародавнім переказом «Чудо св. Миколая стосовно половчанина, яке сталося у місті Києві». Окремі ж дослідники ототожнили знахідку із відомою церквою св. пророка Іллі, у якій руські воїни-християни присягалися 945 року на вірність договорові із греками. А професор місцевої [[Київська духовна академія (1819—1918)|духовної Академії]] [[Петров Микола Іванович|М.&nbsp;І.&nbsp;Петров]] переконував громадськість у тому, що саме в цьому районі започатковувався Київ і далі розвивався уздовж гори в південному напрямку. Пізніше, в часи [[Князь Ігор Володимирович|князя Ігоря]], центром укріплень стала територія, що прилягала до [[Андріївська гора|Андріївського пагорба]]<ref name="ВЕК">{{cite web|title=Йорданський монастир|url=http://wek.kiev.ua/uk/%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80|work=Веб-енциклопедія Києва}}</ref>.
 
За іншими джерелами, при тому храмові з давніх часів існував Микільський Йорданський [[жіночий монастир]], серед черниць якого перебувала мати преподобного [[Феодосій Печерський|Феодосія Печерського]]. Припинила його існування, вочевидь, [[монголо-татарська навала]] 1240 року<ref name="ВЕК" />.
 
Походження назви монастиря, церкви, [[Йорданський струмок|струмка]], ставка та й цілої місцевості, в основі якої лежить слово «Йордан», навів у своєму «Описании Києва» відомий дослідник історії міста [[Закревський Микола Васильович|М.&nbsp;В.&nbsp;Закревський]]. Один із київських паломників, перебуваючи на березі річки Йордан у Палестині, випустив із рук срібний коряк, яким збирався напитися води. Повернувшись до Києва і завітавши до зазначеного вище монастиря, він виявив цей коряк у його колодязі. Ця подія сталася десь у XI чи XII столітті<ref name="ВЕК" />.
 
Одне із джерел засвідчує, що 1544 року на цьому самому місці вже існувала дерев'яна церква в ім'я св. великомученика Димитрія Мироточивого. Інше джерело вказує на 1520-й рік і на церкву в ім'я св. Миколая. 1616 (чи 1650) року тут з'явився жіночий Микільський Йорданський монастир. В пом'янику [[Межигірський монастир|Межигірського монастиря]], в записах, що датуються до 1625 року поминається рід однієї з перших ігумень Йорданської обителі Євдокії [[Стрільбицькі|Стрельбицької]]<ref>"Болховітіновський щорічник 2011&nbsp;р. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Олексій Кузьмук "Поменник Межигірського монастиря; Публікація рукописної пам'ятки XVII&nbsp;ст. С. 206–207206—207</ref> (існує думка, що його заснували пізніше і почергово очолювали сестри святителя Димитрія Ростовського), який перебував під опікою ігумена Кирилівського монастиря і територія якого на початку XVIII століття значно розширилася за рахунок монастиря, переведеного сюди 1712 року імператором [[Петро І|Петром І]] із жіночого відділення [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівського Золотоверхого монастиря]], який продовжив своє функціонування під назвою «Богословський Йорданський монастир» (після переселення згуртувався навколо Іоанно-Богословської церкви Миколаївського монастиря). Імператриця [[Катерина II]] 1786 року перевела Богословський Йорданський монастир до Золотоноші, а Микільській Йорданський монастир проіснував на старому місці до 1803 року, коли був ліквідований, а церква стала парафіяльною<ref name="ВЕК" />.
 
Після ліквідації монастиря залишилися 2 дерев'яні церкви, одна із яких&nbsp;— Микільська, згоріла 1821 (чи 1830) року, а її функції стала виконувати [[Йорданська Дмитрівська церква|Димитріївська церква]], що збереглася при колишній монастирській трапезній<ref name="ВЕК" />.
 
Церковно-парафіяльне Опікунствоопікунство упродовж тривалого часу добивалося від місцевих єпархіальних властей дозволу на заміну церкви мурованим храмом. Ще 1865 року парафіяни погодилися жертвувати з цією метою щорічно упродовж 5 років посильні суми грошей, а архіпастир&nbsp;— по 25 рублів сріблом. Клопотання було задоволене 1883 року. А 7 січня 1885 року надійшов дозвіл на продаж дерев'яної церкви і від самого імператора. Сподівання керівництва Опікунстваопікунства на добровільні приватні пожертвування справдилися. Урочисте освячення Микільської церкви, спорудженої у класичному стилі, відбулося 1885 (чи 1886) року. Добудовану пізніше 3-ярусну дзвіницю вінчала шатрова, у псевдоросійському стилі баня. На події Першої світової війни відгукнулися також і парафіяни Микільської церкви. 1914 року вони заснували Опікунську раду для надання допомоги родинам, чоловіки яких перебували на фронті. Одночасно завершувалися реставраційні роботи в храмі. 4 жовтня 1915 року митрополит Київський [[Флавіан (Городецький)|Флавіан]] відправив у ньому літургію з нагоди оновлення іконостаса та настінного живопису<ref name="ВЕК" />.
 
Існували народні перекази про церкву. Відвідати її чомусь вирішив сам імператор [[Микола II]]. Але карета, у якій він перебував, загрузла, і її ледве витягнули із багнюки. Звідси, начебто, походила назва Царського (пізніше Чорний, сьогодні не існує) провулку в районі храму. У його бані існувала якась дира, на стіні церкви, на яку через неї потрапляло денне світло, раптом сам по собі почав оновлюватися живопис. На це диво приходили подивитися навіть мешканці багатьох навколишніх сіл і містечок<ref name="ВЕК" />.
 
Із весни 1927 року Микільським храмом короткий час володіла УАПЦ. Своє існування храм припинив 1935 року. Сьогодні приблизно на його місці височать корпуси Київської нотної фабрики. Від монастиря у спадок залишилося лише [[Йорданське кладовище|кладовище]], яке розташовувалося на схилі гори [[Юрковиця|Юрковиці]] вище від монастирських споруд<ref name="ВЕК" />.
 
Зараз церковне життя на монастирській землі потроху відновлюється.
 
== ПосиланняДив. також ==
* [[Свято-Миколаївський монастир]]
* http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Igdu/2007_10/5.pdf
 
== Джерела ==
* [http://wek.kiev.ua/uk/Йорданський_монастир WWW Енциклопедія Києва]
* http://myslenedrevo.com.ua/studies/ksk/16tomilovych.html
* Сайт Храму Казанської Ікони Божої Матері
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Див. такожДжерела ==
* http://myslenedrevo.com.ua/studies/ksk/16tomilovych.html
 
== Посилання ==
* [[Свято-Миколаївський монастир]]
* http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Igdu/2007_10/5.pdf
 
[[Категорія:Втрачені монастирі Києва]]