Авіаносець: відмінності між версіями

Роль авіаносців різко змінилася під час військово-морських боїв Другої світової війни, тому що військово-повітряні сили стали важливим фактором у війні. Поява повітряних суден як важливої зброї була обумовлена вищим діапазоном та ефективністю бомб та боєприпасів, що запускаються з літака. Вони мали більшу точність, ніж корабельні гармати, що робило їх досить ефективними. Під час Другої світової війни на Тихому океані відбулися перші зіткнення між авіаносними флотами. Японський раптовий [[напад на Перл-Гарбор]] в 1941 році був яскравою ілюстрацією можливостей сили авіаносців. Тим не менш, вразливість авіаносців в порівнянні з традиційними лінкорами показав крахураження ''"[[HMS Glorious]]"'' відвогнем німецьких крейсерів під час [[Норвезька кампанія|норвезької кампанії]] в 1940 році.

Ця особливість авіаносців змусила створити додатково ряд суден, які могли забезпечити їх прикриття з повітря та з моря. Тому з'явилися легкі авіаносці, які здійснювали ескорт великих важких авіаносців. Більшість легких авіаносців були перероблені з торгових суден, але були ій такі, які створювалися спеціально з метою використання для протичовнової авіаційної підтримки конвоїв та десантних висадок[[десант]]увань. ЙдучиЗгідно поз слідамцією цієї концепціїконцепцією були створені легкі авіаносці, наприклад в США, [[USS Independence (CVL-22)]] у США, який являв собою велику, краще озброєну версію корабля супроводу.

До початку Другої світової війни такі країни мали наступні авіаносці:

** У строю: [[USS Wasp (CV-7)|«Восп»]], [[USS Lexington (CV-2)|«Лексінгтон»]], [[USS Saratoga (CV-3)|«Саратога»]], [[USS Enterprise (CV-6)|«Ентерпрайз»]], [[USS Yorktown (CV-5)|«Йорктаун»]], [[USS Hornet (CV-8)|«ХорнетГорнет»]], [[USS Ranger (CV-4)|«Рейнджер»]], авіатранспорт «[[USS Langley (CV-1)|Ленглі]]»

** У строю: «[[Акагі]]», [[Каґа (авіаносець)|«КагаКаґа»]], [[Сорю (авіаносець)|«Сорю»]], «[[Дзуйкаку]]», «[[Хірю]]», «[[Сьокаку]]»

[[Німеччина]] мала практично готовий авіаносець [[Граф Цепелін (авіаносець)|«Граф Цепелін»]], але використати його в бойових діях не встигливстигла. Італія не мала авіаносців у складі діючого [[флот]]уфлоту й протягом війни не завершила будівництво жодного проекту.

Що стосується [[СРСР]], то в складі [[ВМФ СРСР]] не було жодного авіаносця на базі корабля, але було цілих п'ять повітряних авіаносців проекту «Звено» — приписаних до ВМФ, а не ВПС, які були важкими бомбардувальниками [[ТБ-3]], що несуть замість бомб винищувачі [[І-16]]. Всі п'ять авіаносців встигли взяти участь у боях [[1941]] року, але через перевагу МессершмітівМессершмідтів над [[І-16]] в повітряному бою, використання авіаносців під кінець року зійшло на нівець. Проте, перші успіхи авіаносців у серпневих боях [[1941]] року, надихнули [[Кузнецов Микола Герасимович|адмірала Кузнецова]] на замовлення нових авіаносців (у замовлені було відмовлено на користь ВПС, що також гостро потребували [[бомбардувальник]]ів і [[винищувач]]ів). Надалі, до кінця війни в [[СРСР]] не було побудовано жодного ані морського, іані повітряного авіаносця.

Крім надводних авіаносців будувалися також [[Підводний авіаносець|підводні]], найбільшу активність у цій областігалузі проявила [[Японія]], що мала три типи авіанесучих підводних човнів, найбільшим з яких був [[I-400]] несучийз три гідролітакитрьома гідролітаками [[Aichi M6A1 Seiran]] на борту, призначенихпризначеними для атак [[камікадзе]]. Японські підводні авіаносці провели єдине в історії авіаційне бомбардування території США, скинувши кілька запальних бомб уз надіїметою викликати лісові пожежі на тихоокеанському узбережжі.

Початок Другої світової війни став важливою віхою в практиці застосуванні авіаносців. Вже [[17 вересня]] [[1939]] року німецький підводний човен U-29 відправив на дно британський «Корейджес» (за іронією долі цей авіаносець якраз займався пошуком підводних човнів). Наступним загинув однотипний ''«Глоріес»'', розстріляний разом із двома есмінцями німецькими крейсерами «ШарнхорстШарнгорст» йі «Гнейзенау». Ці інциденти наочно показали, що авіаносець уразливий без відповідної бойової охорони.

На початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]], у зв'язку з нестачею повноцінних авіаносців, [[Королівський військово-морський флот Великої Британії|ВМС Великої Британії]] й [[ВМС Нідерландів]] почали застосовувати звичайні торговельні судна, перероблені в [[торговий авіаносець|торгові авіаносці]] і катапультні авіанесучі транспорти. Однак, після вступу у війну [[США]] на американських [[верф]]ях для власних потреб і для потреб союзних [[флот]]івфлотів була побудована велика кількість [[ескортний авіаносець|ескортних авіаносців]]. Японія також робилиробила переобладнання, наприклад лінкор «Сінано», однотипний з «Ямато» й «МусасіМусаші», був ще на стапелі перероблений в авіаносець. Старі лінкори «Ісе» й «ХиугаХіуґа» одержали замість кормових артилерійських веж ангари на 22 гідролітакагідролітаки, які повинні були запускатися з катапульт.

У Другій світовій війні японські й американські авіаносці вже відігравали провідну роль в [[тихий океан|тихоокеанських]] боях. Наприклад, знаменита [[Напад на Перл-Гарбор|атака на Перл-Гарбор]] була зроблена за допомогою [[Пікіруючий бомбардувальник|пікіруючих бомбардувальників]], дислокованих на шестишістьох японських авіаносцях.