Кімерійці: відмінності між версіями

Кімерійців пов'язують з [[Біблія|біблійним]] [[Тоґарма|Тоґармою]], сином [[Гомер (внук Ноя)|Гомера]]а, онукомонука [[Ной|Ноя]]. Країну кімерійців — Гамірр — поміщують на північному заході [[Мала Азія|Малої Азії]], в [[Каппадокія|Каппадокії]]. Антична топоніміка пов'язує з кімерійцями території [[Керченський півострів|Керченського]] і [[Таманський півострів|Таманського]] [[півострів|півостровів]] ([[Боспор Кімерійський]], [[КімерікКімерик]], [[Кімерійський вал]], [[кімерійські переправи]] тощо). Однак, зважаючи на ту роль, яку кімерійці відіграли в історії названих країн Малої і Передньої Азії, є підстави гадати, що під кімерійцями слід розглядати могутні об'єднання пастушо-землеробських племен, які населяли [[степ]]и від [[Дністер|Дністра]] до [[Дон]]у.

Ассирійські документи: пророцтва, писання, хроніки — належать до часів [[Саргон II|Саргона II]], Сенахериба, Езарґадона та Ашурбаніпала до другої половини VIII ст. та до VII ст. до н. е. Вони говорять нам про бурхливий період в історії двох великих держав у сточищі Євфрату: Халдейського царства Ван (Вірменія) та царства [[Ассирія|Ассирії]]. Індоєвропейські племена, що наступали зі сходу та півночі на ті царства, ті джерела називають Gimirrai (кімри) та Ashguzai ([[скіфи]]). Кімерійці з'явилися на кордонах Вану при кінці VIII ст. до н. е. і окупували царство Ван[[Урарту]] десь по 714 році до н. е. На початку VII ст. до н. е. кімери разом з царем ВануУрарту Рушем[[Руса I|Русою I]] (680—645 до н. е.) та іншими індоєвропейськими племенами почали наступати на Ассирію. Відомо про перебування кімерійців в [[Урарту]], про їхні війни проти [[Ассирія|Ассирії]], завоювання більшої частини [[Лідія|Лідії]], вторгнення до [[Каппадокія|Каппадокії]], [[Фригія|Фригії]], [[Пафлагонія|Пафлагонії]]. Цей натиск, мабуть, був спричинений натиском скіфів, які посувалися на схід до царства ВанУрарту. Ассирійський король Езаргадон ([[Асархаддон]]) та скитськийскіфський Бартатуа створили союз проти кімрів та халкедонців. Внаслідок цього у [[679 до н. е.|679]]—[[678 до н. е.|678]] роках до н. е. кімерійці були розгромлені, і витиснуті до Малої Азії. Там кімри перше зустріли опір царя Лідії, але вже в 652 році до н. е. вони завоювали Лідію і пограбували цілу Малу Азію. Та в 637 році до н. е. ассирійці зі скіфами знищили силу кімрів, зменшуючи їх до частини в КападосіїКападдокії, яка залишилася надалі кімерійською. Місце кіммрів в Малій Азії зайняли [[скіфи]], які втрималися там аж до 606 року до н. е., за винятком двох областей в Вірменії: Сакасена та Скитена, що залишилися скіфськими назавжди.

М. Ростовцев каже, що кімри посувалися в південному та західному напрямі задовго ще до навали скіфів. Основуючись на ассирійських джерелах, М. Ростовцев схиляється до думки, що кімри з'явилися в Малій Азії десь у VIII ст. до н. е., отже, до приходу туди скитівскіфів. Та і Страбон також свідчить, що кімри зайшли до Малої Азії через Дакію і Дарданелли.

М. Ростовцев, боронячи теорію, за якою скіфи витиснули кімрів з України, все ж визнає, що не витиснули їх з Кубані. Він знайшов соткисотні доказів у кубанських могилах, що кімри жили на Кубані до приходу скіфів і після їх приходу, іншими словами, кімри були ніхто інший, як споконвічне автохтонне населення України — нащадки [[Трипільська культура|трипільців]].

Зрештою, М. Ростовцев сам напів-визнає це. У своїй книзі «Iranians and Greeks in South Russia» він пише: «Нема ніяких свідоцтв ані про час, коли кімри вперше з'явилися в Україні, ані про час, коли її покинули, ані про їхню національність, ані про те, чи вони були автохтонами України чи зайдами». Та й цей великий прихильник іранської теоріїВін все ж визнає кімрів індоєвропейським народом — [[фракійці|фракійцями]] на підставі того факту, що в Босфорській державі царі мали фракійські імена, а так само багато людей з фракійськими іменами були серед населення [[танаїс (місто)|Танаїсу]] за римських часів.