Лі Морган: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 36:
У 1958 році випустив на Blue Note свій класичний альбом ''Candy'', що включав в освновному джазові стандарти, який був схвально зустрічений критиками. У 1958 році біг-бенд Гіллеспі розпався, і Морган приєднався до третього складу «Jazz Messengers» Арта Блейкі, наступного року дебютувавши на класичному альбомі ''[[Moanin']]''. У 1960 році записав як соліст декілька альбомів на Vee Jay, ''Here's Lee Morgan'' і ''Expoobident'', а також сесію для Blue Note того ж року, ''Leeway'', в якій взяли участь учасники «Jazz Messengers». У 1961 році залишив «Jazz Messengers»; мав проблеми з наркотичною залежністю. Повернувся до рідного міста Філадельфії, аби побороти залежність, і на деякий час залишив музику, іноді працював з саксофоністом [[Джиммі Гіт]]ом у місцевих клубах. В «Jazz Messengers» його замінив [[Фредді Габбард]], який також у підсумку став одним з провідних представників хард-бопу 1960-х.
У 1963 році повернувся до Нью-Йорка і записувався з музикантом-авангаридистом Blue Note Греченом Монкуром для дебютного альбому тромбоніста ''Evolution''. Потім записав LP на Blue Note під назвою ''The Sidewinder'', в якому взяв участь [[Джо Гендерсон]]. Заглавна композиція «The Sidewinder» стала хітом. Успіх синглу допоміг ''The Sidewinder'' альбом потрапити у Top 25 поп-чарту, і в Top Ten ритм-енд-блюзового чарту. Працював з власними гуртами. Продажі альбоми допомогли побороти фінансові труднощі лейблу Blue Note і врятували його від банкрутства. Тоді ж знову приєднався до «Jazz Messengers», в якому грав до 1965 року; тоді ж зміцнилось його партнерство з тенор-саксофоністом [[Вейн Шортер|Вейном Шортером]].
Убитий [[19 лютого]] [[1972]] року на сцені нью-йоркського джазового клубу Slugs' своєю цивільною дружиною Гелен Мор. Моргану на той момент було 33 роки.
| |||