Химерна фантастика: відмінності між версіями

 

На сьогоднішній день прийнято виокремлювати два різновиди Weird Fiction:

Genre: Forms of Discourse and Culture. Old and New Weird / guest ed. B. Noys, T.S. Murphy. –

Duke University Press, 2016. – Vol. 49, No. 2. – P. 119-134.</ref> або Haute Weird <ref>Noys B. Morbid Symptoms: An Interview with China Miéville / Benjamin Noys,

Timothy S. Murphy // Genre: Forms of Discourse and Culture. Old and New Weird / guest ed.

B. Noys, T.S. Murphy. – Duke University Press, 2016. – Vol. 49, No. 2. – P. 199-211.</ref>, представлений в роботах [[Г.Ф. Лавкрафт]]а, лорда Дансейні, К.Е. Сміта, В.Г. Годжсона, А. Блеквуда, А. Мейчена, М.Р. Джеймса;

Genre: Forms of Discourse and Culture. Old and New Weird / guest ed. B. Noys, T.S. Murphy. –

Duke University Press, 2016. – Vol. 49, No. 2. – P. 119-134.</ref>, виражений у творчості Ч.Т. М’євіля, Дж. Вандермеера, К. Коджі, Дж. Томаса, Т. Ліготті, М. Циско, П.З. Брайт, К.Дж. Бішоп та ін.

Термін «weird» був уперше вжитий Джозефом Шеріданом Ле Фану у назві збірки «The Watcher and Other Weird Stories» (1894). Проте популяризація терміну є заслугою Г.Ф. Лавкрафта, який у своєму критичному есе «Надприродний жах в літературі» визначив понятя «weird tale» як оповідь, що містить у собі більше ніж таємниче вбивство, закривавлені кості і оповиту саваном фігуру, яка брязкотить ланцюгами. Обов'язковою характеристикою такої оповіді, за Лавкрафтом, є специфічна атмосфера задушливого, неосяжного жаху перед зовнішніми, незнаними силами й натяк на те, що непорушні закони Природи, які єдині дають нам прихисток від наступу хаосу й демонів бездонного космосу, можуть зазнати тимчасової або довічної поразки <ref>Lovecraft H.P. Supernatural Horror in Literature [Електронний ресурс] / H.P. Lovecraft – Режим доступу до ресурсу: http://www.hplovecraft.com/writings/texts/essays/shil.aspx.</ref>.

 

 

Сюжети ранніх творів Weird Fiction (Old Weird), як правило, фіксували зустріч героя, найчастіше вченого або людини інтелектуального складу, з Незвичайним. Ця зустріч ставала точкою неповернення до нормального життя, а одкровення, які відкривались герою, наповнювали його онтологічним жахом різного характеру:

Горменгаст» М. Піка, роботи письменників «Нової хвилі» і твори в ключі натуралістичного хоррора виконані в романній формі, на відміну від переважно малих форм Old Weird, що створило підґрунтя для подальшого розвитку Weird Fiction – New Weird не тільки з новими акцентами, але і в новій формі.

 

 

Визнання нового руху і його деномінація послідували за успішною рецепцією роману Ч. М'євіля «Станція загублених снів» (2000). Висока критична оцінка твору привернула увагу читачів і видавців до робіт подібного типу, що вимагало реакції зсередини руху. Генератором такого відгуку стало питання, яке М. Джон Гаррісон розмістив на форумі журналу «The 3rd Alternative»: «New Weird: що це; хто його пише; чи існує він взагалі?» Запитання Гаррісона мало історичне значення, оскільки в ньому вперше прозвучала назва руху – «New Weird», яка за ним у подальшому закріпилася <ref>Денісова Д. Д. ЛІТЕРАТУРНА ТРАДИЦІЯ WEIRD FICTION В АНГЛОМОВНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХХ–ХХІ СТОЛІТТЯ [Електронний ресурс] / Д. Д. Денісова // Синопсис: текст, контекст, медіа. – 2016. – # 4 (16). – Режим доступу до ресурсу: http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/219.</ref>.