Дженіс Джоплін: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ilya (обговорення | внесок) |
Ilya (обговорення | внесок) |
||
Рядок 456:
{{цитата|
Дженіс - той рідкісний тип, який абсолютно не містить можливості дистанціюватися від репортера в ім'я самозахисту; здібності, яку співачка її рівня просто не може дозволити собі не мати... Виникає тривожне відчуття, що - якщо життя Джоплін до такої міри пов'язане з успіхом на музичній сцені, то їй необхідна дещиця здорового цинізму: тільки з її допомогою зможе вона вистояти в цій тисняві, яку нагнітають мас-медіа. Якщо і є в ній цей цинізм, то він прихований занадто глибоко під надзвичайно привабливою, але небезпечної наївністю, яка межує з неприпустимою відсутністю впевненості в собі.<ref name="judy_garland">{{cite web
|author =
|publication-date= 15 березня 1969
|url = http://janisjoplin.net/articles/8
Рядок 464:
|archiveurl = https://www.webcitation.org/613DOHnKF?url=http://www.janisjoplin.net/news/8/48/
|archivedate = 2011-08-19
}}</ref>}}
Аналізуючи характер Джоплін по книзі М. Фрідман, ''New York Times Book Review'' писав у 1973 році, що все життя співачки виглядає як «історія залежності від героїну, можливо, алкоголю і ще — від тієї неясної субстанції, що випромінюється душею, стиснутої двома процесами — розкладання і каяття»<ref name="midge">{{cite web
| |||