Відмінності між версіями «Бандура»

Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Діатонічна багатострунна бандура — це музичний інструмент з арфоподібним способом гри (без перетискання струн на грифі). Зразок [[1840]] (помилково датований [[1740]]) року знаходиться у Санкт-Петербурзькій консерваторії під назвою «бандура Недбайла».
 
Походження назви бандури — з латинської (Пандура) через старопольську (Barduny, i.e. Лютня).
 
В XVII сторіччі ладкова бандура була популярна в Україні, а з початку XVIII ст. мода на неї прийшла також у аристократичні кола Росії. Саме з метою відмежуватися від простолюдної назви «кобза» у панському середовищі і почали називати її шляхетною та модною західною назвою «бандора» на *латинській манір*. Така назва інструментів зафіксована в багатьох польських джерелах (з 1441 р.), бандура тлумачиться як "козацька лютня" ([[Фамінцин Олександр Сергійович|О. Фамінцин]]). Про те, що по містах грають на бандурах, «а селяни… на кобзі», пояснюючи у дужках, що то «рід бандури» сповіщав [[1788]] р. [[Рігельман О. І.|О. І. Рігельман]]. Більшість свідків ([[Бергхольц]], [[Штелін]], [[Беллерман]] т. ін.) сповіщали про бандуру XVIII ст., як «інструмент схожий з лютнею, але меншій за розміром та за кількістю струн», «тільки ручка дещо коротша», «тон абсолютно схожий з тоном лютні». Отже, мова велася саме про «козацьку лютню» — кобзу. Та поруч існували справжні бандури на «20 і більше струн…на останніх (багатострунних бандурах) не усі струни натягуються уздовж грифа, половина — на самому корпусі» ([[Фамінцин Олександр Сергійович|О. Фамінцин]]).
Анонімний користувач