Бронебійний снаряд: відмінності між версіями

Вперше бронебійні снаряди із загартованого [[чавун]]у (гостроголові), що був винайдений німецьким інженером і промисловцем [[Герман Грузон|Германом Грузоном]], з'явилися наприкінці [[1860-ті|60-х рр.]]<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/32883/Грузон [[Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона|Энциклопедический словарь Ф.&nbsp;А.&nbsp;Брокгауза и И.&nbsp;А.&nbsp;Ефрона.]]&nbsp;— С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890–19071890—1907. {{ref-ru}}]</ref> 19 століття на озброєнні [[корабельна артилерія|корабельної]] та [[берегова артилерія|берегової артилерії]], оскільки звичайні снаряди не могли пробити [[броня|броню]] кораблів. У [[польова артилерія|польовій артилерії]] їх почали застосовувати у боротьбі з танками в [[Перша світова війна|1-ій світовій війні]]. Бронебійні снаряди входять в [[боєкомплект]] гармат і є основними боєприпасами для танкової і [[протитанкова артилерія|протитанкової артилерії]].

[[Бронепробивність]] снарядуснаряда залежить головним чином від його [[Кінетична енергія|кінетичної енергії]] у момент зустрічі з ціллю, міцності корпусу, кута зустрічі з бронею. Чим більше швидкість і маса снарядуснаряда, чим ближче до 90° кут зустрічі, тим більшу товщину броні здатний він пробити.

Ураження за бронею наноситься ударною, уламковою, фугасною та запалювальною діями снарядуснаряда. Бронебійні снаряди підрозділяються на каліберні та підкаліберні. Каліберні бронебійні снаряди за своїм пристроєм можуть бути камерними (з розривним зарядом) і суцільними (без [[вибухова речовина|вибухової речовини]]), а за конструкцією головної частини&nbsp;— гостроголовими, тупоголовими і гостроголовими з бронебійним наконечником. Каморний бронебійний снаряд складається з корпусу, дна, невеликого розривного заряду, донного [[детонатор]]а і [[трасер]]у.

[[Корпус (техніка)|Корпус]] має масивну головну частину з високолегованої, термічно обробленої [[Сталь|сталі]]. Гостроголові бронебійні снаряди найефективніші при [[Стрільба|стрільбі]] по броні низької твердості, а тупоголові&nbsp;— по броні високої твердості. Щоб додати тупоголовому снарядуснаряда аеродинамічну форму, на його головній частині закріплюють балістичний наконечник. При достатній силі удару і міцності снаряд повністю пробиває броню, розривається і завдає шкоди осколками власного корпусу і осколками броні. Щоб додати снаряду запалювальної здатності в камору з вибуховою речовиною інколи вкладають [[терміт]]а або [[алюмінієвий порошок]]. Суцільний бронебійні снаряди складається з міцного сталевого корпусу, балістичного наконечника і трасера. В ньому відсутні розривний заряд і детонатор. Він пробиває перешкоду лише силою удару і знищує [[екіпаж]] і життєві центри танку корпусом снарядуснаряда і осколками пробитої ним броні.

Підкаліберні бронебійні снаряди складається з корпусу (піддону), бронебійного сердечника, балістичного наконечника і трасера. Бронепробивна частина підкаліберного бронебійного снарядуснаряда&nbsp;— [[сердечник]], діаметр якого приблизно в 3 рази менше калібру [[гармата|гармати]] (звідси і назва снаряда). Сердечник виготовляється із сплавів великої питомої маси і має високу міцність. При ударі снаряда в броню його корпус руйнується, сердечник пробиває броню і осколками (своїми і броні) знищує екіпаж і виводить з ладу внутрішнє устаткування танку. Якщо каліберні бронебійні снаряди на дальності до 1000&nbsp;м пробивають броню завтовшки лише в 1,2—1,3 разу більше свого [[калібр]]у, то підкаліберні бронебійні снаряди&nbsp;— в 2—3 рази. На великих дальностях (до 1500–20001500—2000 м) [[стрільба]] ефективна лише підкаліберними бронебійними снарядами обтічної форми, оскільки снаряди котушкової форми швидко втрачають швидкість на [[траєкторія|траєкторії]] і втрачають свою перевагу в бронепробивності.