Похідні групи ОУН: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 17:
* А-VII (керівник — [[Матла Зиновій Антонович|Зиновій Матла]]), призначення: [[Дніпропетровськ]].
Похідні групи ОУН(р) під проводом Степана Бандери були сформовані в Надсянні та [[Лемківщина|Лемківщині]] і наприкінці червня — на початку липня 1941 вирушили в центральні та східні українські землі. Вони входили до складу трьох великих груп — «Північ», «Південь» та «Схід».
Група «Північ» спрямовувалася до Києва і мала надалі координувати підпільну діяльність у [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]]. До складу групи входили [[Дмитро Мирон]] та [[Маївський Дмитро|Дмитро Маївський]] (керівники), а також [[Климишин Микола|Микола Климишин]], П. Сак, Я. Хомів, М. Кравс, Т. Онишкевич, Д. Корінець та інші. Разом з цією групою в район Києва прибули В. Кук, Мітрінга, В. Ривак, Б. Левицький, М. Турманович, Р. Паладійчук. Пізніше до складу групи долучився [[Мирослав Прокоп]].
Група «Південь» рухалася в напрямку Дніпропетровська із завданням організувати підпілля в південній Україні. Очолювали групу [[Зиновій Матла]] та [[Семчишин Тиміш|Тиміш Семчишин]], до неї належали також І. Клим, В. Регей, Я. Дзиндра, С. Тесля, Р. Олійник, П. Олійник, [[Стахів Євген Павлович|Євген Стахів]], Я. Потічний та інші.
Група «Схід» спрямовувалася до Харкова й мала поширювати свою дію також на прилеглі області. Керівником групи був М. Лемик, до її складу входили також [[О. Мащак|Мащак Осип Андрійович]], П. Олійник-старший, В. Лобай, М. Кравчук, Зацінський та інші. Загалом у складі похідних груп ОУН (революційної) на Велику Україну було направлено понад 1,5 тисячі осіб. Члени похідних груп уже в липні 1941 дійшли до Вінниці, [[Бердичів|Бердичева]], Житомира, [[Васильків|Василькова]], згодом прибули до Києва, [[Чернігів|Чернігова]], Харкова, Полтави, [[Кривий Ріг|Кривого Рогу]], [[Кременчук]]а, [[Миргород]]а, Дніпропетровська, [[Олександрія|Олександрії]], Миколаєва, Херсона, Одеси, [[Новоукраїнка|Новоукраїнки]], проникли в Крим. Вони організовували місцеві адміністрації, міські та обласні управи, загони української поліції, місцеву українську пресу (зокрема «Дзвін» у місті Кривий Ріг, «Дніпрова хвиля» в місті Кременчук та інші). Поряд з активізацією національного життя похідні групи ОУН(р) популяризували [[Акт відновлення Української Держави|акт проголошення української держави від 30 червня 1941]].
Рядок 32:
Уже в перші тижні війни референтура східних і центральних українських земель спрямувала на схід кількасот членів ОУН. Загалом протягом липня—грудня 1941 лише безпосередньо через Львів було відправлено понад 850 осіб. Разом з іншими учасниками похідних груп, рух яких окремо координувався через зв'язкових, у центральні та східні українські землі було направлено близько 1,6 тисяч активістів. Серед них були такі відомі члени ОУН, як Олег Ольжич, [[Омелян Сеник|Омелян Сеник-Грибівський]], [[Микола Сціборський]], [[Микола Капустянський]], [[Осип Бойдуник]], Ярослав Гайвас, Богдан Коник, Яків Шумелда, К. Мельник, [[Михалевич Михайло|Михайло Михалевич]], [[Лащенко Олег Ростиславович|Олег Лащенко]], [[Олег Штуль-Жданович]], [[Олена Теліга]], [[Михайло Теліга]], [[Рогач Іван Андрійович|Іван Рогач]], [[Ірлявський Іван|Іван Рошко-Ірлявський]], [[Орест Чемеринський]], [[Олійник Петро Федорович|Петро Олійник]], У. Соколовський, П. Тимощук, Володимир Яхно, Роман Фодчук, В. Починок, М. Суховерський та інші. Учасниками похідних груп були також і не члени ОУН, зокрема письменник [[Улас Самчук]].
Рух похідних груп ОУН відбувався в 3-х основних напрямках. Північний: [[Дубно]]—[[Шепетівка]]—[[Житомир]]—[[Київ]]—[[Полтава]]—[[Харків]]; центральний: Проскурів (нині місто [[Хмельницький]]) — [[Вінниця]]—[[Умань]]— Кіровоград (нині місто [[Кропивницький]]) —Дніпропетровськ (нині місто [[Дніпро (місто)|Дніпро]])
Метою Центрального керівництва ОУН на східних і центральних українських землях було закріпитися в Києві, який мав стати центром усієї діяльності ОУН в умовах війни. Перші учасники похідних груп прибули в місто вже ввечері 19 вересня 1941. Загалом протягом вересня—листопада 1941 тут було зосереджено понад 1 тисячу членів ОУН. Вони стали ініціаторами та учасниками створення київської міської управи, намагалися розбудувати українське громадське і культурне життя, організувати видання української преси. Учасники похідних груп ОУН ініціювали започаткування 5 жовтня 1941 в Києві Української національної ради — прообразу представницького органу парламентського типу. Під егідою міської управи та Української національної ради було здійснено заходи з відродження роботи шкіл у Києві в першій половині жовтня 1941 (діяли близько 70-ти шкіл та 30-ти гімназій), поновлено роботу Київського університету (ректор — професор [[Кость Штепа]]), Київського політехнічного інституту (ректор — професор [[Микола Величківський]]), інституту харчової промисловості та медичного інституту. Було відновлено роботу УАН (президент — академік [[Плотников Володимир Олександрович|Володимир Плотников]], учений секретар — професор Володимир Чудинов). Створено Спілку українських письменників (голова — Олена Теліга). Почали діяти Спілка українських купців, Спілка інженерів і техніків, Всеукраїнська кооперативна спілка (голова — О. Перевертун), сільськогосподарська кооперативна спілка «Сільський господар» та інші професійні спілки. Було створено Український Червоний Хрест (голова — О. Левитський), Союз українського жіноцтва (голова — О. Скорубська). Відновлено діяльність «Просвіти» як масової організації. За їхнього сприяння проходило відродження [[Українська автокефальна православна церква (1942—1944)|Української автокефальної православної церкви]] на чолі з митрополитом [[Полікарп (Сікорський)|Полікарпом]], створення Української церковної ради та затвердження її статуту.
Рядок 88:
[[Категорія:Український партизанський рух]]
[[Категорія:Військова історія України]]
[[Категорія:1941 в україні]]
| |||