Родеріх: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення
граматична правка поосилання
Рядок 36:
Походив з династії [[Гіндасвінт]]а. Син Теодофреда, герцога Кордови, та Рекілона. Втім частина дослідників відкидає родинні зв'язки Родеріха з Гіндасвінта. Інші зауважують, що Родеріх міг бути онуком Теодофреда. Натомість деякі вчені вказують, що він міг бути родичем королів по материнській лінії. Про високий соціальний статус Родеріха свідчить обіймання посади дукса (герцога Бетіки (за іншими відомостями — Лузітанії). Це була доволі важлива провінція, тому її могли королі довірити лише родичу.
 
Про свої амбіції Родеріх заявил за правління короля [[Вітіца|Вітіци]]. Останній вимушен був вигнати Родеріха з королівства. Лише наприкінці життя вітіцаВітіца під тиском знаті повернув того, або Родеріх повернувся, почувши про смерть короля. Він отримав підтримку у південних аристократів, які надали томуйому війська, що захопили столицю — Толедо. При цьому спадкоємець покійного короля — [[Агіла II|Агіла]] — не міг протидіяти, оскільки перебував на півночі, де придушував чергове повстання басків.
 
Сини Вітіци (Ардо, Олмонд та Агіла) не визнали обрання Родеріха королем, тому спробували організувати боротьбу з новим королем на північному сході Іспанії. Разом з ними туди вирушила і частина вестготської знаті, зокрема опікуни Реквізінд і Ваязінд.
Рядок 44:
У 711 році спалахнуло нове повстання басків, проти яких Родеріх вирушив особисто. В цей час на півдні королівства висадився арабський загін на чолі із [[Тарік ібн Зіяд|Таріком ібн-Зіядом]] . У вторгнені звинувачують Родеріха, який начебто збезчести Флорінду Каву, доньку графа Юліана, володаря Сеути. Юліан перейшов на бік арабів, допоміг їм зайняти Танжер. Арабо-берберські війська ібн-Зіяда при підтримці 13 тис. вояків Юліана захопили місто Картею. В цей час Родеріх стрімко рушив на південь Піренеїв.
 
Вирішальна [[Битва при Гвадалете|битва]] відбулася 19-26 липня 711 року на берегах річки [[Гвадалете]], при місті Херес-де-ла Фронтера, в якій внаслідок зради братів Вітіци — Оппаса і Сісебута — вестготське військо зазнало поразки, наприкінці якої король загинув. Його туло було поховано у м.Візеу (сучасна Португалія). Значна частина півдня Вестготської держави була захоплена мусулмьанами. Новим королем було оголошено [[Агіла II|Агілу]], сина Вітіци.
 
== Джерела ==