Відмінності між версіями «Nanocar»

18 байтів вилучено ,  2 роки тому
м
м (оформлення, вікіфікація)
Нанокар було розроблено у науково-технічному інституті ім. Річарда Е. Смоллі в Університеті Райса командою Джеймса Тура, Кевіна Келлі та інших колег, які беруть участь у його дослідженнях<ref>{{cite web | title=Texas scientists develop 'nanodragster' | url=http://www.nanotech-now.com/news.cgi?story_id=36312 | work= Nano Tech Now| accessdate=2010-01-19}}</ref><ref name=nl>{{cite journal|title=Directional Control in Thermally Driven Single-Molecule Nanocars|author=Shirai, Y.|journal=Nano Lett.|year=2005|volume=5|doi=10.1021/nl051915k|pmid=16277478|issue=11|pages=2330–34|bibcode = 2005NanoL...5.2330S |display-authors=etal}}</ref>. Раніше розроблений нанокар, який був трохи товстіший за нитку [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]] та, приблизно у 20 000 разів тонший від людської волосини, був завтовшки від 3 до 4 нанометрів<ref>{{cite web | title=Previous Nanocar Specifications | url= http://www.tfot.info/content/view/102/61/| work=The Future of Things | accessdate=2010-01-20}}</ref>. Ці нанокари були побудовані з вуглецевими [[Фулерени|бакіболами]] для їхніх чотирьох коліс, що вимагало 400 ° F (200 ° C), щоби змусити їх рухатися. З іншого боку, нанокар, який використовував p-[[Карборани|карборанові]] колеса, рухається як на [[Лід|льоду]]<ref>{{cite web | title=World's Smallest Hot Rod Made Using Nanotechnology| url=http://www.livescience.com/technology/nano-dragster-100119.html}}</ref>. Такі спостереження привели до виробництва нанокарів, які мали обидва види колеса.
 
Нанодрагстер у 50 000 разів тонший за людську [[Волосся|волосину]] і має максимальну [[швидкість]] 0,014 [[міліметр]]а на [[Година|годину]]ref name="msnbc"/><ref>{{cite web | title= 'Nanodragster' Races Toward the Future of Molecular Machines| url=http://www.sciencedaily.com/releases/2010/01/100106193320.htm | work= Science Daily | accessdate=2010-01-19}}</ref><ref>{{cite web | title='Nanodragster' races toward the future of molecular machines | url=http://www.nanotechwire.com/news.asp?nid=9244 | work= Nano Techwire | accessdate=2010-01-20}}</ref>. Задні колеса являють собою сферичні молекули фулерену, або бакіболи, що складаються з шістдесяти атомів вуглецю кожен, які притягуються до волокнистої прокладки, що складається з дуже тонкого шару золота. Ця конструкція також, дозволила команді Tура, працювати з пристроєм за нижчих температур.
 
Нанодрагстер та інші нано-машини, призначено для транспортування предметів. Цю [[технологія|технологію]] можна використовувати під час виготовлення [[комп'ютер]]них схем і [[Електроніка|електронних]] компонентів, або у поєднанні з [[Фармацевтична промисловість|фармацевтичними препаратами]] всередині [[Людське тіло|людського організму]]. Тур також, припустив, що знання, отримані у підсумку досліджень нанокарів, допоможуть побудувати ефективні каталітичні системи у майбутньому.
4814

редагувань