Вікіпедія

Туалет: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
JaffaMan (обговорення | внесок)
493 редагування
мНемає опису редагування
Рядок 2:
[[Файл:Туалет у Тимках.jpg|праворуч|thumb|250px|Вигрібний туалет у сільській садибі в Бобровицькому районі Чернігівської області.]]
 
'''Туалет''' (від {{lang-fr|toilette}}), також '''вбира́льня''', '''вихо́док''' — приміщення для справляння природних потреб [[сечовипускання]] і [[дефекація|дефекації]]. У туалеті може бути розташований [[унітаз]], [[біде́біде]] та інші санітарно-технічні пристосування. Сучасні туалети під'єднані до [[каналізація|каналізації]]. Існують також переносні туалетні кабіни і біотуалети.
 
'''Громадський туалет'''  — туалет у громадських місцях: [[вулиця]]х, [[вокзал]]ах, ринках, супермаркетах, стадіонах, театрах, кіно, ресторанах тощо. Зазвичай громадський туалет розподілений на жіночу та чоловічу частини, в останній встановлюються [[пісуар]]и.
 
== Інші назви туалету ==
Рядок 20:
 
==== Стаціонарні туалети ====
'''Стаціонарні туалети'''  — туалетні кабінки, що розташовуються в спеціально обладнаному приміщенні (або окремій [[Будівля|будівлі]]), оснащені, крім унітазів, [[пісуар]]ами (чоловіче відділення), [[централізоване опалення|централізованим опаленням]], енерго і водопостачанням.
 
===== За місцем розташування =====
Рядок 30:
 
===== За кількістю відвідувачів =====
* Стаціонарні туалети для масового відвідування  — розташовуються в місцях «загального доступу» і розраховані на відвідування всіма категоріями громадян (наприклад, туалети на залізничних станціях).
* Стаціонарні туалети для обмеженого контингенту  — розташовуються на підприємствах і призначаються для відвідування співробітниками підприємств та клієнтами.
* Спецтуалети — туалети, призначені для громадян з утрудненим руховими здібностями; можуть бути як стаціонарними, так і мобільними.
 
==== Напівстаціонарні туалети ====
Напівстаціонарні туалети  — туалетні кабінки з можливістю підключення до центральної каналізаційної системі або з накопичувальними баками ізольованого типу, що встановлюються в таких місцях, де будівництво стаціонарного туалету неможливо або нерентабельно. Як правило, напівстаціонарні туалети встановлюють у парках, переходах метро, на водному і повітряному транспорті.
 
===== За типом підключення =====
Рядок 48:
* модульний
 
— Туалети модульного типу  — модульні туалетні комплекси, розраховані на кілька унітазів. Можуть бути обладнані операторським місцем, підключаються до центральної каналізаційної системи або мають касетні фекальні накопичувачі.
 
— Туалети павільйонного типу  — туалетні комплекси (від двох і більше унітазів) з можливістю підключення до центральної каналізаційної системи або з ізольованими фекальними накопичувачами. Залежно від конструкції туалети павільйонного типу можуть бути обладнані душовою кабіною, біде, операторським місцем, кабінами для [[Інвалідність|інвалідів]], матерів з дітьми.
 
=== Тимчасові (мобільні) туалети ===
Тимчасові (мобільні) туалети  — пересувні туалети короткострокової або довгострокової експлуатації. Залежно від кількості місць розрізняють одномісні мобільні туалети (пластикові кабінки, обладнані фекальними накопичувачами) і багатомісні. У свою чергу багатомісні мобільні туалети підрозділяються за терміном експлуатації на:
* довгострокової експлуатації (на основі туалетів модульного типу або на базі автофургонів);
* короткострокової експлуатації (модульні пластикові кабінки з ємностями накопичувального або касетного типу).
Рядок 60:
За способом очищення існують такі типи громадських туалетів:
 
* Ватерклозет  — стаціонарний туалет, для очищення якого використовується вода.
* Сухі туалети (пудр-клозети)  — туалети дачного типу, відходи в яких кожен раз посипаються землею або торфом.
 
:: За принципом функціонування пудр-клозетів створені сучасні біотуалети (туалети, в яких відходи під впливом біологічних речовин розщеплюються до безпечного для людини стану). В основі функціонування як пудр-клозетів, так і біотуалетів знаходиться ''принцип [[Компост|компостування]]''.
 
* Вигрібні туалети  — стаціонарні вуличні туалетні будівлі традиційного сільського типу, розташовані, як правило, безпосередньо над вигрібною ямою.
* Хімічні туалети  — туалети, в яких для [[утилізація|утилізації]] відходів використовуються хімічні речовини.
* Сепараційні туалети  — мобільні туалети, що передбачають роздільний збір [[Фекалії|фекалій]] і [[сеча|урини]].
 
У селах, після заповнення вигрібної ями над туалетом, фекалії розкидають по городу як органічне [[добриво]]. Яму можуть засипати, а туалет облаштувати на новому місці. В піщаному ґрунті стінки вигрібної ями потребують укріплення, наприклад плитами [[шифер]]у.
Рядок 74:
Раніше поняття «туалетна кімната» трактувалося як приміщення для здійснення туалету, тобто для приведення в порядок свого зовнішнього вигляду. Туалетні кімнати були обов'язковим [[атрибут|атрибутом]] будинків заможного класу. Як правило, жіночі туалетні кімнати виконували роль своєрідного [[Будуар|будуара]], де дама вмивалася, вбиралася, розчісувала довге волосся, приколювала до одягу коштовності та ін. Туалетна кімната в жодному разі не асоціювалася з місцем, де знаходиться сантехніка, призначена для відправлення природних потреб. З тих часів туалетна кімната зазнала серйозних змін.
 
Сьогодні туалет став частиною універсального [[санвузол|санвузлу]] (який об'єднує зазвичай [[Ванна|ванну]], раковину і [[унітаз]]), хоча й досі продовжує служити приміщенням, де можна привести себе в порядок. Вибір роздільний або сполучений [[санвузол]] є суто індивідуальним  — жодних порад і рекомендацій з цього приводу не існує. У кожного свій смак: і зараз приватні будинки в рівній мірі оснащуються або приміщеннями з сусідніми ванною та унітазом, або окремими туалетними кімнатами, призначеними для здійснення виключно певного [[Ритуал|ритуалу]], з [[унітазом]] і, як правило, з [[біде]]. Об'єднані за призначенням приміщення  — [[ванна]] і туалетна кімнати  — служать справі тілесного і духовного очищення.
 
== Історія туалету ==
Рядок 86:
До найдавніших санітарно-гігієнічних [[споруда|споруд]] можна віднести ванні і туалетні кімнати в [[Мохенджо-Даро]], де чотири тисячоліття тому вже існували комплексні добре організовані системи відводу води і відходів. І саме це було характеристикою санітарного [[благополуччя]] міст, запобігало поширенню [[Епідемія|епідемій]], сприяло вдосконаленню житла. Навіть в [[Біблія|Біблії]] і [[Коран|Корані]], в [[юдаїзм]]і та [[індуїзм]]і ці питання знаходили своє відображення.
 
Туалет сидячого типу був побудований в 2600 році до нашої ери і належав шумерської цариці. Помилуватися на диво доісторичного туалетобудівництва можна й зараз в британському музеї туалету. А на території [[Шотландія|Шотландії]] і сьогодні можна побачити залишки туалетів ззі стульчаками, що звисають над глиняними стоками.▼
Вік цих прототипів громадських туалетів&nbsp; — близько 5000 років. Існували туалети сидячого типу й у [[Стародавній Єгипет|Стародавньому Єгипті]] (2100&nbsp; р.до н.&nbsp; е..), і на острові [[Крит]], і на півострові [[Індостан]]. Однак про них ми маємо досить фрагментарні уявлення, чого не скажеш про громадські туалети у стародавньому [[Рим]]і, яких налічувалося кілька десятків<ref>Wald C.The secret history of ancient toilets.Nature,vol.533,26 May 2016, p.456-458</ref>.▼
 
У громадський туалет стародавні римляни ходили не лише за потребою&nbsp; — він був центром філософських бесід, тут укладалися угоди і призначалися зустрічі. За найіменитішими громадянами [[Рим]]у і постійними відвідувачами туалетів були закріплені свої стільчики, які зігрівали спеціальні [[раб]]и<!-- (погодьтеся, сідати голим задом на холодні кам'яні сидіння&nbsp; — не найприємніше відчуття) -->.▼
▲Туалет сидячого типу був побудований в 2600 році до нашої ери і належав шумерської цариці. Помилуватися на диво доісторичного туалетобудівництва можна й зараз в британському музеї туалету. А на території [[Шотландія|Шотландії]] і сьогодні можна побачити залишки туалетів з стульчаками, що звисають над глиняними стоками.
▲Вік цих прототипів громадських туалетів&nbsp;— близько 5000 років. Існували туалети сидячого типу й у [[Стародавній Єгипет|Стародавньому Єгипті]] (2100&nbsp;р.до н.&nbsp;е..), і на острові [[Крит]], і на півострові [[Індостан]]. Однак про них ми маємо досить фрагментарні уявлення, чого не скажеш про громадські туалети у стародавньому [[Рим]]і, яких налічувалося кілька десятків<ref>Wald C.The secret history of ancient toilets.Nature,vol.533,26 May 2016, p.456-458</ref>.
 
▲У громадський туалет стародавні римляни ходили не лише за потребою&nbsp;— він був центром філософських бесід, тут укладалися угоди і призначалися зустрічі. За найіменитішими громадянами [[Рим]]у і постійними відвідувачами туалетів були закріплені свої стільчики, які зігрівали спеціальні [[раб]]и<!-- (погодьтеся, сідати голим задом на холодні кам'яні сидіння&nbsp;— не найприємніше відчуття) -->.
 
Сидіння в римському суспільному туалеті розташовувалися по периметру приміщення, а [[фекалії]] надходили до спеціально підведених каналів, якими постійно текла вода. До речі, римська каналізаційна система могла похвалитися грамотним інженерним рішенням і вважалася однією з найдосконаліших. Однак, [[утилізація]] нечистот велася досить примітивним способом: вода забирала їх у найближчу річку.
 
Потрібно зауважити, що відвідування римських туалетів було справою аж ніяк не дешевою і доступною лише найзабезпеченішим верствам суспільства. Бідніші люди користуваласякористувалися встановленими на вулицях [[Рим]]у посудинами, які опорожнювали і вичищали спеціальні люди, які отримували за свою роботу великі гроші.
 
Проте позитивний досвід [[Римська імперія|Римської імперії]] в справі створення громадських туалетів з невідомої причини був забутий. Середньовічна [[Європа]] по частині наявності туалетів була відкинута в доісторичний період.
Рядок 103 ⟶ 102:
Перший ватерклозет був винайдений в [[1596]]&nbsp;р. Джоном Харрінгтоном і продемонстрований англійській королеві Єлизаветі I. Але вона не оцінила старань придворного [[Поет|поета]], і про винахід забули майже на двісті років.
 
Лише в [[1738]]&nbsp;р. був створений туалет змивного типу. Приблизно в той же час у [[Франція|Франції]] вийшов указ, який забороняв будувати будинки без вбиралень, і тоді ж з'явився перший громадський туалет. Він мав два відділення&nbsp; — жіноче і чоловіче, а нечистоти системою каналізацій відпливали просто до річки. З середини XVIII століття інженерна думка рухалася в напрямку вдосконалення туалетів. Нарешті, в XIX столітті Томас Креппер&nbsp;Креппе — [[слюсар]] з невеликого британського села&nbsp;— - сконструював унітаз сучасного зразка, зігнувши каналізаційну трубу U-подібно, щоб вода в коліні перешкоджала проникненню неприємного запаху в приміщення.
 
== Забезпеченість туалетами ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Туалет