Відкрити головне меню

Зміни

 
== Історія відкриття і дослідження ==
Придністровське [[Поділля]] багате печерами, тому давно приваблювало дослідників. ВУ [[1965]] році львівські [[спелеолог]]и з новоствореного клубу «Циклоп» проводили [[топографічне знімання]] печери «[[Вітрова (печера)|Вітрова]]» біля села [[Королівка (Борщівський район)|Королівка]] Борщівського району, коли місцеві хлопчики показали струмок, розташований неподалік, який іде під землю. Тоді розкопати нічого не вдалося, але повернувшись через рік, [[8 травня]] [[1966]] року, Олексій Соляр і Мирон Петрович Савчин пройшли за глиняний [[Сифон (гідрографія)|сифон]], який перегороджував їм шлях минулого року, та обстежили близько 400 м печери. Із самого початку передбачалося, що її довжина не менше 3 км; подальше дослідження перетворило її в найдовшу печеру тодішнього Радянського Союзу. Печеру назвали Оптимістичною, оскільки скептично налаштовані колеги прозвали львів'ян «оптимістами». Відтоді почалося регулярне розвідування, першопроходження і картування печери експедиціями Львівського спелеоклубу «Циклоп». Загальне керівництво дослідженням здійснював президент клубу М. Савчин.
 
Печера горизонтальна, [[лабіринт]]ового типу, закладена ву 20—25-метровій товщі [[гіпс]]ів на глибині 60—80 метрів. Складається з 15 відносно ізольованих районів, зв'язаних між собою одним або кількома ходами.
 
Окремі райони закладені в різних геологічних блоках з різною історією їхнього розвитку і формування, відрізняються між собою за геоморфологічними ознаками, морфометричними характеристиками, напрямком переважаючої тріщинуватості, вторинним мінералоутворенням, що були відкриті у різні роки. Дослідження деяких з них ще триває.
 
Печера не заводнена. Є декілька невеликих озер з більш-менш сталим рівнем. Найбільше з них «''Aqva vitae''» з площею поверхні 82 м². Крім цього, є декілька водопроявів, які підлягають регіональним коливанням рівня води. Під час його максимуму, який може тривати декілька років, частковому затопленню підлягає район Свіжа Вода та південний захід району Центрального. Сезонними повенями може бути затоплений вхідний район і перекритий вхід у печеру на термін від декількох днів до 1—2 тижнів.
Вже було проведено понад 260 експедицій. У дослідженнях печери брали участь також спелеологи з інших країн: [[Болгарія|Болгарії]], [[Польща|Польщі]], [[Росія|Росії]] тощо.
 
У міру того як тривали дослідження печери, виникала необхідність у нових підземних базових таборах. На [[2008]] рік їх було 15. «Оазис», один із найвіддаленіших підземних таборів, розташований на периметрі печери, є також і найзручнішим: прямо в таборі є резервуар з чистою водою, колонкою для її викачування, близько 700 літрів запасу води, спальні місця на півсотні чоловік і нове кухонне начиння.
 
На даний час розвідана довжина печери становить понад 250 км.
Анонімний користувач