Відмінності між версіями «Трансаравійський нафтогін»

З 1967 року в результаті [[Шестиденна війна|Шестиденної війни]], частина трубопроводу, яка проходила через Голанські висоти перейшла під ізраїльський контроль, але ізраїльтяни не перекрили трубопровід. Після декількох років постійних диспутів між Саудівською Аравією, Сирією і Ліваном про транзитні збори, появи нафтових супертанкерів , і аварій на нафтопроводі, частина лінії на північ від Йорданії припинила функціонувати в 1976 році. Частина, що залишилася нафтопроводу між Саудівською Аравією і Йорданією продовжувала транспортувати невеликі обсяги нафти аж до 1990 року, коли Саудівська Аравія припинила поставки у відповідь на нейтралітет Йорданії під час [[Війна в Перській затоці|першої війни в Перській затоці]]. На початок ХІІ сторіччя, вся лінія непридатна для транспортування нафти.
 
== Особивості будівництва ==
Трансаравійський нафтогін прокладений від родовищ Саудівської Аравії, які розташовані на узбережжі [[Перська затока|Перської затоки]] (Абкайк, Дар-хан) через Йорданію, Сирію до порту Сайда (Ліван). Експлуатується з 1950 р., довжина 1200 км, діаметр 762 і 787 мм, пропускна здатність 23 млн. т/рік. У першій половині 60-х і наприкінці 70-х років прокладено додаткові нитки нафтопроводу по цій трасі.
Через важкі умови клімату Аравійського півострова на трасі нафтогону були пробурені 52 водні свердловини . При його будівництві вперше був проведений виборчий [[Радіографія|рентгенографічний]] контроль зварних швів [2] .
 
Трансаравійський нафтогін прокладений від родовищ Саудівської Аравії, які розташовані на узбережжі [[Перська затока|Перської затоки]] (Абкайк, Дар-хан) через Йорданію, Сирію до порту Сайда (Ліван). Експлуатується з 1950 р., довжина 1200 км, діаметр 762 і 787 мм, пропускна здатність 23 млн. т/рік. У першій половині 60-х і наприкінці 70-х років прокладено додаткові нитки нафтопроводу по цій трасі.
 
==Література==
220 721

редагування