Хортиця: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 134:
== Замок князя Д. І. Вишневецького та «Січ на Хортиці» ==
У 1554 р. колишній [[староста]] [[Черкаси|черкаський]] та [[Канів|канівський]], князь [[Дмитро Вишневецький|Дмитро Іванович Корибут-Вишневецький]] отримав від короля [[Королівство Польське (1385—1569)|польського]] та великого князя литовського [[Сигізмунд ІІ Август|Сигізмунда ІІ Августа]] особливу посаду «стражника на [[Дніпро|Дніпрі]]». Офіційно в його обов'язки входило протидія [[Московське царство|Москві]] та попередження [[Запорозькі козаки|козацьких]] наскоків на [[Кримське ханство|Крим]]. Імовірно, саме тоді [[Дмитро Вишневецький|Вишневецький]] почав будівництво свого [[Хортицький замок|хортицького замку]] <ref>[Кузнецов О. Ю. Рыцарь Дикого Поля. Князь Д. И. Вишневецкий. – Москва : Флинта, 2013. – C. 63 – 108]</ref>. Однак, у 1556 р. люди [[Дмитро Вишневецький|Вишневецького]] почали діяти узгоджено з московськими військами, які під проводом дяка Матвія Ржевського прийшли «[[Дніпро|Днепром]] под улусы крымские и языков добывати, про царя (хана – ред.) проведати». Восени 1556 р., на Покрову, вони вирушили до кримських прикордонних фортець і, як повідомляє московський Мазуринський літопис, «Тогда и князь [[Дмитро Вишневецький|Дмитрий Вишневецкий]] прииде служити к государю (Івану Грозному – ред.). И повелением государевым шед, у Крымскова царя взял град Ислам-Кирмень, и люди побил, и пушки вывез к себе на [[Дніпро|Днепр]] в свой град» <ref>[Кузнецов О. Ю. Рыцарь Дикого Поля. Князь Д. И. Вишневецкий. – Москва : Флинта, 2013. – C. 134]</ref>. У помсту за це на початку 1557 р. «...царь Крымской Давлет-Киреи с сыном и со всеми людьми Крымскими приходил под его (Вишневецького – ред.) город на Хордецкои остров и приступал (штурмував – ред.) двадцать четыре дни, и Божим милосердием и царя и государя великого князя именем (Івана ІV Грозного – ред.) и счастием от царя (хана Давлет-Герая – ред.) отбился и побил у царя многих людей лутчих, и пошел царь от него (Вишневецького – ред.) с великим соромом» <ref>[Кузнецов О. Ю. Рыцарь Дикого Поля. Князь Д. И. Вишневецкий. – Москва : Флинта, 2013. – C. 125]</ref>. Але вже, імовірно, влітку 1557 р., написав «ис Черкас да ис Канева к царю и великому князю (Івану Грозному – ред.) князь [[Дмитро Вишневецький|Дмитрей Ивановичь Вишневецкий]], что он з [[Дніпро|Днепра]] с Хортицкого острова пошел, потому что корму не стало у него, и казаки от него розошлися, а царь Крымьской пошел на его город да Турьского (султана – ред.) люди многие в судех да Волохи, и он за кормом не сел в городе, а пришед, засел Черкасы и Каневы» <ref>[Ковбаса В. Нові дані до історії Хортицького замку Д. Вишневецького // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. – Київ, 2012. – Вип. 21. – Ч. 2. – С. 56]</ref>. Ці свідчення доповнює напис на карті «Точний опис Великого Князівства Литовського...» 1613 р. «Хортиця. Це − місце біля [[Дніпро|Бористену]]. Тут колись [[Дмитро Вишневецький|Дмитро Вишневецький]], герой, уславлений старовинністю роду й ратними трудами, спорудив для себе базове укріплення, а (зовнішню – ред.) половину цього місця, захищеного самою природою, оточив стіною, щоб мати змогу довше стримувати наступ сил князя, інакше − хана Перекопу та всієї його орди (Так було – ред.), аж доки [[Дмитро Вишневецький|Вишневецький]], позбувшись унаслідок тривалої облоги потрібних харчових запасів, мусив поїсти коней, а потім, спустившись на човни, подолати пороги й вивести неушкодженими всіх своїх людей до Черкас» <ref>;Magni Ducatus Lithuanie caeterarumque regionum illi diacentium txacta descxri ptio illustrissimi ac Excellentissimi Principis et Domini Domini Nicolai Christophori Radziwil Ducis G. Olicae ac in Nieswies Ducis, Sancti Romani imperii Principis in Scilowiec ac Mir Comitis et Sancti Sepulchri Hierosolimitani Militis etc. opera cura et impensis facta ac in lucem edita (Точний опис Великого Князівства Литовського та інших суміжних з ним земель, здійснений і виданий працею, старанням і коштом ясновельможного найсвітлішого князя і пана, пана Миколая-Христофора Радивіла, князя на Олиці Несвіжу, графа Священної Римської Імперії на Шиловці й Мирі, рицаря Священного Єрусалимського Гробу і т. ін.) // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://vkraina.com/ua/maps#1613_2.</ref>; <ref>Люта Т. Мапа Великого Князівства Литовського 1613 р. Миколая-Христофора Радивіла // Пам’ятки України. – 1996. – № 2. − С. 88</ref>.
Дещо по іншому висвітлює ті події перемишлянський хорунжий Миколай Тарло. У своєму листі до пруського герцога Альбрехта від 31 серпня 1557 р. він пише: «[[Дмитро Вишневецький|Дмитро Вишневецький]] порожнім залишив укріплення це, Хортицею назване, яке ворог, що підійшов великими силами (бо Турки та Татари достатнє військо з гарматами туди надіслали), знайшовши (укріплення це – ред.) порожнім від захисників, зруйнованим та спаленим, покинув та залишив. Він справді гармати і все майно, яке там (на Хортиці – ред.) зібрав, частково у воді втопив, частково з собою увіз і інше укріплення, 10 милями ближче розташоване до замків Королівства та Князівства Литовського, укріплювати починає» <ref>[Ковбаса В. Нові дані до історії Хортицького замку Д. Вишневецького // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. – Київ, 2012. – Вип. 21. – Ч. 2. – С . 59 – 60]</ref>.
На початку 1558 р. князь [[Дмитро Вишневецький|Д. І. Вишневецький]] із військом ходив на Крим, а після цього, навесні, як повідомляє Ніконовський літопис, «пришел на Хортинской остров, дал Бог, с всеми людми здорово и тут дождался Диака Ржевского с суды и встретил Диака выше порогов и кошь з запасы оставил выше порогов на Манастырском острове» <ref>[Ковбаса В. Нові дані до історії Хортицького замку Д. Вишневецького // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. – Київ, 2012. – Вип. 21. – Ч. 2. – С. 61]</ref>.
Хортиця, як місце розташування замку [[Дмитро Вишневецький|Д. І. Вишневецького]], згадується у кількох пізніших джерелах. Так, Бартош Папроцький, автор праці «Герби лицарства польського», розповідаючи про подорож на Запорожжя шляхтича Самійла Зборовського у 1579 р., пише: «...Там недалеко є замок Хортиця, котрий був [[Дмитро Вишневецький|Вишневецький]] поставив; під ним не могли йти галери» <ref>[Paprocki Bartosz. Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r. p. 1584. – Kraków : Biblioteka Polska, 1858. – Нумерацiя сторiнок не наскрiзна, с. 157]</ref>. Станіслав Сарницький, автор «Опису давньої та нової Польщі» (1585 р.), повідомляє: «Острів (Хортиця – ред.) у руслі [[Дніпро|Борисфену]], славного героя [[Дмитро Вишневецький|Вишневецького]] військове господарство. Там бо осідок та опорний пункт свій міцний заклав» <ref>[Вирський Д. С. Річпосполитська історіографія України (ХVI – середина ХVII ст.). – Київ : Інститут історії України НАН України, 2008. – Ч. 2 (Додатки). – C. 78]</ref>. Це підтверджує історик Йоахім Бельський у своїй «Хроніці польській Мартина Бєльського» (1597 р.): «Неподалік є й інший острів, котрий зветься Хортиця, на якому [[Дмитро Вишневецький|Вишневецький]] перед тим мешкав і татарам на великій перешкоді був, так що за нього не сміли вони так часто до нас удиратися» <ref>[Вирський Д. С. Річпосполитська історіографія України (ХVI – середина ХVII ст.). – Київ : Інститут історії України НАН України, 2008. – Ч. 2 (Додатки). – с. 326]</ref>. Шимон Старовольський у праці «Лицарство польське» 1628 р. прямо називає Хортицю островом Вишневецьким <ref>[Вирський Д. С. Річпосполитська історіографія України (ХVI – середина ХVII ст.). – Київ : Інститут історії України НАН України, 2008. – Ч. 2 (Додатки). – C. 379]</ref>. Мартин Пашковський у своїй поемі «Історії турецькі та змагання козацькі з татарами», присвяченій подіям 1590 – 1591 рр. та виданій у 1615 р., називає Хортицю серед кількох урочищ, де знаходяться козацькі табори: «А якщо хочемо знати, де перебувають козаки в певні часи і де спочивають – у Шабельниковій Вітці, або на Зборовського, або на Ружинського станах зимують. Навесні, оскільки ж бо швидко води великі встають, тоді до Чортомлика звідти втікають або до Базавлука. А здобич свою і коні на Томаківці мають, бо там бої не бувають. Звідти ж, коли робацтво (риби – ред.) встає – відходять на літо у свої звичайні краї – до Хортиці, на скелю велику...» <ref>[Вирський Д. С. Географія Запоріжжя: за описами М. Пашковського (1615) та С. Шимановського (1642) // Історико-географічні дослідження в Україні. – Киïв, 2012. – Вип. 12. – С. 50]</ref>.
З часом в уяві самих запорозьких козаків замок [[Дмитро Вишневецький|Д. І. Вишневецького]], імовірно, трансформувався у легендарну «Хортицьку Січ», про що свідчить, зокрема, фрагмент з народної думи «Розмова [[Дніпро|Дніпра]] з [[Дунай|Дунаєм]]»:
«…Городы бусурменски плюндрували,
Рядок 162:
Козацькі перекази про «Хортицьку Січ» були використані Семеном Мишецьким, який у своїй «Истории о козаках запорожских» (1740-і рр.) писав: «Против оных трех рек Хортиц, в реке [[Дніпро|Днепре]], имеется великий остров, называемый Хортиц, на котором издревле была Запорожская Сечь» <ref>[Мышецкий С. И. История о казаках запорожских, как оные издревле зачалися и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находяться. – Одесса : в городской типографии, 1852. – C. 68]</ref>. У свою чергу, працею Мишецького користувалися кілька пізніших авторів ХVIII ст., й серед них – академік Г. Ф. Міллер. У популярному збірнику «Сочинения и переводы к пользе и увеселению служащие» (1760 р.) він писав: «Ниже оных порогов находится на [[Дніпро|Днепре]] остров длиною 12, а шириною на две версты, называемый Хортицы или Хортицкий остров... На сем острове имели запорожские козаки первую свою Сечь, откуда, кажется, произошла погрешность, всеми почти писателями принятая, будто бы Сечь запорожских козаков завсегда бывает на островах реки [[Дніпро|Днепра]]» <ref>[Миллер Г. Ф. Известия о запорожских козаках // Сочинения и переводы к пользе и увеселению служащие. – Май, 1760. – В Санкт-Петербурге, при Императорской Академии наук. – C. 390]</ref>. Вищезгаданими творами користувався письменник М. В. Гоголь при написанні своєї повісті «Тарас Бульба» (1835 та 1842 рр.), де зображено Січ на Хортиці <ref>[Гоголь Н. В. Тарас Бульба. – Москва : АСТ. – C. 13]</ref>. Захоплений майстерністю гоголівського слова, в липні-серпні 1843 р. Хортицю відвідав 29-річний Т. Г. Шевченко, який замість валів козацької твердині побачив там городи колоністів-менонітів. «І на Січі мудрий німець картопельку садить» – написав він у вірші «І мертвим, і живим...» (1845 р.) <ref>[Тарас Шевченко. Поезія 1837 – 1847. – Київ : Наукова думка, 2001. – Т. 1. – C. 352]</ref>. Надзвичайний талант М. В. Гоголя та величезний авторитет Т. Г. Шевченка вже у ХІХ ст. спричинилися до вкорінення у суспільстві сталого архетипу – «Січ на Хортиці».
Зрозуміти – де ж саме «на Хортиці» знаходилося козацьке укріплення [[Дмитро Вишневецький|Д. І. Вишневецького]], допоміг щоденник дипломата Священої Римської Імперії Еріха Лясоти, який їздив на Запорожжя у 1594 р. для укладання антитурецького союзу з козаками. Свідчення про Хортицю датовані 7-м червня того року: «...Звідси до Хортиці (Chorticze), красивого, високого, великого і веселого острова в дві милі завдовжки, який розділяє [[Дніпро]] на дві рівні частини, 0,5 милі. Тут лишилися на ніч. На цьому острові козаки звичайно тримають узимку своїх коней». Наступного разу Лясота відвідав Хортицю на зворотньому шляху з Запорожжя: «4 липня... А нижче Малої Хортиці, також острова, тут же зовсім близько (там стояв замок, років тридцять тому назад збудований [[Дмитро Вишневецький|Вишневецьким]], а турками й татарами в свою чергу зруйнований) ми причалили до берега. Біля цього острова течуть до [[Дніпро|Дніпра з руської сторони три невеликі річки, всі називаються Хортицями, і звідси обидва острови отримали назву» <ref>[Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька Старовина / пер. Л. В. Пащина / під ред. А. Л. Сокульського. – Київ – Запоріжжя : ВАТ «Мотор Січ», 2003. – С. 222 – 277]</ref>. Отже, замок [[Дмитро Вишневецький|Вишневецького]] знаходився не на Великій, а на Малій Хортиці. Я. П. Новицький ототожнив з островом Мала Хортиця Еріха Лясоти великий трикутний простір, обмежений Старим Дніпром та двома річищами Верхньої Хортиці <ref>[Новицкий Я. П. С берегов Днепра (очерки Запорожья) : Путевые записки и исследования // Я. П. Новицький. Твори. – Запоріжжя, 2007. – Т. 1. – . 179 – 181]</ref>. Д. І. Яворницький прийняв за залишки замку [[Дмитро Вишневецький|Д. І. Вишневецького]] земляні укріплення, розташовані на маленькому острівці Канцерівському у Старому Дніпрі <ref>[Яворницький Д. І. Вільності запорізьких козаків: історико-топографічний нарис // Твори у 20 томах. – Київ-Запоріжжя : Тандем-У, 2005. – Т. 2. – C. 70 – 71]</ref>. Це припущення було підтверджене археологічними розкопками кін. ХХ – поч. ХХІ ст. <ref>Пустовалов С. Ж. Многослойное городище на о. Малая Хортица (Байда) // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. – 1998. – Вип. IV. – С. 168 – 170</ref>; <ref>Пустовалов С. Ж. Археологічні дослідження напівземлянки шляхти та прилеглої до неї території на острові Байда // Наукові записки НаУКМА. Теорія та історія культури. – 2014. – № 153. – C. 47 – 50</ref>.
| |||