|
Навчався у [[Львівський університет|Львівському]] та [[Віденський університет|Віденському]] (Австрія) університетах. Від кінця 1860-х — [[Охорона здоров'я в Тернополі|лікар у м. Тернополі]],<ref name="Г144">''[[Гуцал Петро Зеновійович|Гуцал П]].'' Гладишовський Омелян Антонович… — С. 144.</ref> з часом став [[повіт]]овим лікарем.<ref name="Б64">''Блажкевич І.'' Іван Франко в Купчинцях // ''Мельничук Б., Уніят В.'' Іван Франко і Тернопільщина… — С. 64.</ref><ref name="О94">''[[Яцко Остапчук|Остапчук Я]]''. Із моїх споминів // ''Мельничук Б., Уніят В.'' Іван Франко і Тернопільщина… — С. 94.</ref>
Після усунення графа [[Казимир Бадені|Казімежа Бадені]] з посади прем'єра австрійського кабінету міністрів його наступником став приятель — граф [[Леон Пінінський]], який звільнив місце посла до райхсратуРайхсрату від селянській курії Тернопільської виборчої округи. Щоб врятувати ситуацію, великі землевласники<ref>пани</ref> вирішили не висувати кандидатури когось з представників родів графів Ґрохольських, Пінінських, Тишковських та інших землевласників, а іншу особу, яка б на противагу [[Іван Франко|Іванові Франку]] змогла б остудити чи подолати запал українських мас. Цим урядовим контркандидатом став москвофіл, повітовий лікар д-р О. Гладишовський.<ref>''[[Гайда Пилип|Гайда П.]]'' [http://www.ji.lviv.ua/n63texts/hajda.htm Іван Франко у Тернополі] // [[Ї (часопис)|Ї]]. — 2010. — Ч. 63.</ref> У 1898 році він був обраний послом до австрійського парламенту<!-- [[Галицький сейм|Галицького крайового сейму]] --> (державної ради) в окрузі Тернопіль — [[Збараж]]. При цьому набрав більше голосів, ніж його суперник Іван Франко,<ref name="Г144"/> хоча вважався технічним кандидатом ([[Степан Новаківський]] називався його урядовим кандидатом<ref>''Мельничук Б., Уніят В.'' Іван Франко і Тернопільщина… — С. 82—83.</ref>). Є твердження, що йому допомагали польські політичні кола, які не хотіли бачити Франка в сеймі<ref>[http://slovoprosvity.org/2013/06/20/%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D1%96-%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0/ ''Савак Б.'' Данина пам'яті Івана Франка.]</ref>. [[Яцко Остапчук]] у своїх спогадах стверджував, що на виборах переміг Франко, однак після тривалої паузи оголосили, що з перевагою в 4 голоси послом став лікар Гладишовський, якого підтримували як поляки, так і майже всі духівники — греко-католики<ref name="О94"/>. Газета «[[Громадський голос]]» писала, що у жовтні 1898 року під час розгляду в Тернопільському суді позову щодо побиття Іваном Франком селянина Михайла Підгайного, який був [[наклеп]]ом, останній одному зі свідків сказав, що «мав відкричати своє, бо я дістав від Гладишовського 20 зр.» ([[ринський|золотих ринських]]).<ref>''Мельничук Б., Уніят В.'' Іван Франко і Тернопільщина… — С. 48.</ref>
Син [[Гладишовський Антін Омелянович|Антін]]<ref name="ЕУ5">Гладишовський Антін // {{ЕУ}} — Т. 1. — С. 385.</ref> був директором «[[Центробанк (Крайовий Союз Кредитовий)|Крайового союзу кредитового]]» у Львові (1912—1923), у 1914 та 1919—1923 роках — голова вчительського товариства «[[Рідна школа]]».<ref>''Гаврильцьо І.'' Гладишовський Антін // {{ТЕС|1|359}}</ref><ref>''Герцюк Д.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=30308 Гладишовський Антін] // {{ЕСУ|5|650}}</ref>
|
