Цар царів: відмінності між версіями

Спочатку титул ''сару'' (šarru) був титулом правителів міст-держав чи очильників окремих племен, а з утворенням великих державних об'єднань в пізній бронзовій ері, лідери племен чи об'єднань, підкорюючи інші групи, вибудовуючи ієрархічну структуру управління (зберігали як правило місцеву родо-племенну верхівку чи панівний прошарок певних громад) запровадили новийнвий титул&nbsp;— ''цар царів'', який визначав їх виключне, панівне становище.<ref>{{ref-en}} Lowell K. Handy, Among the host of Heaven: the Syro-Palestinian pantheon as bureaucracy , 1994, ISBN 9780931464843 , p.112</ref> Перший з відомих правителів, що використав титул ''цар царів'' (šarru šarrāni) був асирійський [[Тукульті-Нінурта I]] (13 століття до н.&nbsp;е.). Від ассірійців титул ''цар царів'' запозичіли мідійські правителі, а, згодом, й перси, від яких, в свою чергу, його було запозичено кушанами та тюркськими народами.