Глинськ (Роменський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 85:
В [[1399]] році, коли Вітовт зазнав тяжкої поразки від татар у битві над Ворсклою, Лексада врятував Великого князя. Вдячний Вітовт, враховуючи, що вотчиною рятівника був Глинськ, дарував йому титул князя Глинського і віддав у володіння чималу територію.
[[Глинський Олександр|Лексада]] [[хрещення|охрестився]] у [[Київ|Києві]], прийнявши [[ім'я]] Олександр. Він сприяв заселенню і розвитку наданої йому території, налагодив надійну прикордонну службу, зміцнив Глинськ як центр своїх володінь. При цьому
Руїни місцевих укріплень, описані [[Шафонський Опанас Филимонович|Опанасом Шафонським]] у [[1786]] році, свідчили, що
Оборонне значення мали глинські [[Струмок (потік води)|струмки]]. Три з них звуться Муховицями, а так в давнину називали штучні водоймища. Очевидно, задля зміцнення оборони Города струмки ті загачувалися і яри, в яких вони течуть, заповнювалися водою.
Рядок 93:
В укріплених місцях Глинська були влаштовані також [[льох]]и для зберігання запасів [[зброя|зброї]] і харчів, підземні ходи для виходу людей за місто. Залишки льоха на горі Замок ще у [[1786]] році описав О. Шафонський. В [[Енциклопедія Брокгауза і Ефрона|енциклопедії Брокгауза і Ефрона]] згадується підземелля на Замку, де була знайдена бронзова 40-відерна діжка. Що стосується підземних ходів, то вони досі дають про себе знати провалами та просіданнями ґрунту.
Згодом лиха доля прикордоння знову стала даватися Глинську взнаки. Починаючи з [[1482]] року і до кінця [[XV століття]] кількома набігами орд кримського хана Менглі-Гірея Глинщина була спустошена, сотні тисяч людей забрані в неволю. Розвиток міста знов загальмувався на декілька десятиліть.
| |||