Людовик XIV: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 212.92.232.224 (обговорення) до зробленого Aeou
Рядок 70:
 
===== Від лібералізму до [[галіканізм]]у =====
<u>'''Молодий король прагне поставити всі релігійні течії в королівстві під свій контроль. Він заохочує навернення [[Протестантизм|протестантської]] знаті в католицизм. З іншого боку, 13 грудня 1660 король повідомляє [[Парламент (старий режим)|Парламент]] про своє рішення викорінити [[янсенізм]]. В 1664 Людовик розпускає таємні зібрання. Король встановлює [[королівське право]] в декількох французьких єпископствах, попри протести [[Папа|Папи]] та янсеністських єпископів, проводячи, таким чином, галіканістську політику.'''</u>
 
===== Від примирення з Папою до зближення з релігійною партією =====
'''<u>До 1672 року, після розриву стосунків з гугенотами, королю вдається об'єднати навколо себе всі церковні течії. Він призначає Симона Арно де Помпон, давнього прихильника янсенізму, державним секретарем, у 1671 призначає [[Жак Бенінь Боссюе|Боссюе]], одного з найвідоміших представників релігійної партії при дворі, наставником дофіна.</u>''' Король також зближується з Папою та [[єзуїти|єзуїтами]]. Папа примиряється з янсеністами. В 1669 укладається [[Церковний мир]] між [[Святий Престол|Святим Престолом]] та янсеністами.
 
'''<u>Тим не менше, зовнішня політика Людовика (відмова приєднатися до анти-оттоманського союзу, підтримка Папи австрійськими Габсбургами) призводить до нового розриву з Папою. Король повертається до політики галіканської церкви, в центрі якої перебуває Боссює. В 1682 збори духовенства ухвалюють декларацію свобод галіканської церкви, обмежуючи права Папи&nbsp;— [[Декларація чотирьох статей|Декларацію чотирьох статей]]. Декларація була спалена за наказом Папи.</u>'''
 
===== Протестанти та едикт Фонтенбло =====
[[Файл:Révocation edit de nantes.jpg|thumb|[[Едикт Фонтенбло]], який проголосив [[протестантизм]] поза законом на території Франції]]
'''''<u>Під час правління Людовика протестантська релігійна меншина не перевищувала 10&nbsp;% від населення. [[Нантський едикт]], виданий 13 квітня 1598 [[Генріх IV (король Франції)|Генріхом IV]], дідом Людовика, гарантував свободу віросповідання, дозволяв протестантам відправлення релігійних обрядів в певних межах, а також надавав право утримувати деякі фортеці та військові гарнізони. Щоправда, «військові» права були скасовані під час правління [[Людовик XIII (король Франції)|Людовика XIII]] при підписанні [[Алеський мир|Алеського миру]] в [[1629]].</u>'''''
 
'''<u>Навернення Генріха в католицизм та Алеський едикт значно послабили протестантську партію при дворі. Людовик, «приручаючи» знать, «приручав» і релігію: велика кількість придворних наверталася в католицизм для уможливлення отримання придворних посад. Фактично, релігійна свобода протестантів ставала на заваді Людовику у втіленні в життя його ідей абсолютизму, тому відкликання Нантського едикту не можна назвати несподіваним, скоріше, це був останній цвях в труну протестантської партії у Франції, яка, не маючи в своїх лавах видатних лідерів, не могла протистояти наступу католицизму.</u>'''
 
'''<u>На місцевому рівні та указами Релігійної ради Людовик поступово обмежував права протестантів, буквально застосовуючи Нантський едикт та перетворивши його, врешті-решт, на вихолощений текст, використовуючи тактику «що не дозволено едиктом, то заборонене». Це призвело до повної заборони [[прозелітизм]]у та заборони займатися певними ремеслами для протестантів. Після піднесення ле Тельє тиск на протестантів посилився розквартируванням військ. Найбідніші верстви протестантів стали жертвами [[драгунади|драгунад]]&nbsp;— примусового розташування драгунів у місцях компактного мешкання гугенотів з метою примусового навернення в католицизм.</u>'''
 
'''<u>17 жовтня 1685 було король видав [[Едикт Фонтенбло]], підписаний також канцлером ле Тельє, який повністю скасовував релігійну частину Нантського едикту. Протестантизм, таким чином, був повністю заборонений на території Франції.</u>'''
 
'''<u>Скасування Нантського едикту фактично перетворило Французьке королівство на сугубо католицьке. Собори були перетворені на церкви. Проте для великої кількості протестантів прихилення до католицизму залишалося удаваним, доказом чому є повстання протестантів в Лангедоку, апогеєм якого стала [[війна в Севеннах]] між [[сорочечник]]ами та королівськими військами.</u>'''
 
==== Національні питання ====
Рядок 112:
Приєднання нових територій призвело до необхідності легалізації стосунків між корінним населенням та колонізаторами. В березні 1685 Людовик затверджує «Чорний кодекс», який деякі історики вважали «найжахливішим юридичним документом, створеним в наші часи»<ref>[http://jacbayle.club.fr/livres/Nouveau/Sala_Molins.html Sala-Molins, Loui. ''Le Code Noir ou la calvaire de Canaan''&nbsp;— Paris: Presses universitaires de France, 2002.&nbsp;— 292 c.&nbsp;— ISBN 2-13-050947-9]</ref>. Цей документ, окрім вигнання євреїв з Антильських островів, визначає та регулює громадські стосунки в колоніях, фактично, легалізуючи [[рабовласництво]] та надаючи йому офіційного статусу. Кодекс визначає різні міри покарання для [[раб]]ів, наприклад, смертну кару за побиття власника, крадіжку корови або коня, третю спробу втечі тощо. В кодексі також визначаються обов'язки рабовласників, наприклад, достатнього харчування для рабів, а також певні релігійні та юридичні права рабів. Проте ці норми фактично ніколи не виконувалися завдяки тиску рабовласників на правосуддя.
 
=== '''<u>Зовнішня політика</u>''' ===
 
==== '''<u>Людовик&nbsp;— провідник французького імперіалізму</u>''' ====
[[Файл:Louis XIV-1670.JPG|thumb|Людовик XIV в 1670]]
'''<u>Людовик XIV присвятив тридцять два з п'ятдесяти чотирьох років свого правління війнам. Помираючи, він сказав Людовику XV<ref>[http://fr.wikisource.org/wiki/Le_Si%C3%A8cle_de_Louis_XIV/28 Voltaire ''Le Siècle de Louis XIV''- Стор. 28]</ref>:</u>''' {{Цитата|Я занадто любив війну ({{lang-fr|J'ai trop aimé la guerre}})}}
 
'''<u>Юний Людовик виховується на прикладі свого батька, пізніше взявши за взірець молодого Конде. Вже в юному віці він бере участь у багатьох битвах Фронди. Людовик отримує військове виховання під проводом [[Тюренн, Анрі де Ла Тур д'Овернь|Тюренна]] та вперше керує армією у віці двадцяти років, 23 червня 1658, в [[Дюнкерк]]у, під час [[Битва в дюнах|Битви в дюнах]]. Його війська, які незадовго до цього стають союзниками англійців під проводом [[Олівер Кромвель|Олівера Кромвеля]], отримують важливу перемогу над Конде та іспанцями.</u>'''
 
'''<u>Військові реформи, запроваджені Людовиком та ле Тельє, як-то: уніфікація платні, створення [[Дім Інвалідів|Дому інвалідів]], зміна системи рекрутування тощо, дозволяють знизити рівень дезертирства в армії та підвищити загальний рівень життя військових. Король дає завдання [[Вобан]]у побудувати кільце укріплень навколо французької території. В апогеї правління Людовика армія сягає 320,000 осіб<ref>Clark, Christopher ''Iron Kingdom: The Rise and Downfall of Prussia, 1600—1947''.&nbsp;— Cambridge: The Belknap Press of Harvard University Press, 2009.&nbsp;— Стор. 45&nbsp;— ISBN 0-674-03196-2</ref>, що значно перевищує склад будь-якої європейської армії та дає змогу Королівству Франція грати першу скрипку в різноманітних європейських коаліціях тих часів. Для зміцнення французьких позицій у світі Людовик бере участь в багатьох війнах та збройних конфліктах:</u>'''
* '''<u>[[1667]]–[[1668]]&nbsp;— [[Деволюційна війна]]</u>'''
* '''<u>[[1672]]–[[1678]]&nbsp;— [[Франко-голландська війна 1672—1678|Голландська війна]]</u>'''
* '''<u>[[1683]]–[[1684]]&nbsp;— [[Війна за об'єднання]]</u>'''
* '''<u>[[1688]]–[[1697]]&nbsp;— [[Війна Аугсбурзької ліги]]</u>'''
* '''<u>[[1701]]–[[1713]]&nbsp;— [[Війна за іспанську спадщину]]</u>'''
 
'''<u>Ці війни дають змогу значно збільшити територію королівства: Королівство Франція завойовує [[Мец]], [[Туль]], [[Верден (Мез)|Верден]], графство Русійон, [[Артуа]], [[французька Фландрія|французьку Фландрію]], [[Камбре]], [[Франш-Конте]], [[Сарр]], [[Ено (графство)|Ено]], Верхній та Нижній [[Ельзас]]. Ці завоювання закріплюють французьку гегемонію в Європі і ті, хто наважується протистояти Людовику, як [[Генуя|генуезькі]] [[дож]]і, дуже швидко розплачуються за це.</u>'''
 
==== Боротьба проти Габсбургів (1643—1672) ====
: ''Див. також [[Тридцятирічна війна]], [[Деволюційна війна]]''
'''<u>На початку свого правління юний Людовик XIV та його головний міністр Мазаріні продовжують політику [[Кардинал Рішельє|кардинала Рішельє]], створюючи альянси з головними протестантськими силами в Європі в намаганні протистояти Габсбургам, що оточують Королівство Франція з усіх боків. Королівство Франція бере участь в [[Тридцятирічна війна|Тридцятирічній війні]], яка закінчується в [[1648]] [[Вестфальський мир 1648|Вестфальським миром]], проте бойові дії між Іспанською імперією та Францією тривають. Іспанська імперія підтримує [[Фронда|Фронду]] та заколот [[Людовик II Бурбон-Конде|принца Конде]] (1653) проти короля. В 1659 військові перемоги Королівства Франція та альянс з англійськими [[пуритани|пуританами]] змушують Іспанську імперію укласти [[Піренейський договір]], закріплений шлюбом між Людовиком та іспанською інфантою, на включенні якого в мирний договір наполягає кардинал Мазаріні. Окрім того, йому вдається включити в угоду пункт про придане в 500 тисяч золотих екю за інфантою<ref>''История Франции'' в 3 т. / Під ред. А.&nbsp;З.&nbsp;Манфреда.&nbsp;— Москва: «Наука», 1972.&nbsp;— Т.2, стор. 270</ref>. Саме неспроможність Іспанської імперії надати обіцяну суму і призводять до нового спалаху конфлікту після смерті [[Філіп IV (король Іспанії)|іспанського короля]], коли Людовик розпочинає [[Деволюційна війна|Деволюційну війну]], заявляючи територіальні претензії на прикордонні міста в [[Іспанські Нідерланди|Іспанських Нідерландах]] як на придане. Війна була завершена в 1668 підписанням [[Перший Аахенський мир|Аахенського миру]], в результаті якого Королівство Франція змогло залишити собі одинадцять окупованих нею міст, проте змушена була повернути [[Франш-Конте]] іспанцям.</u>'''
 
'''<u>Наприкінці цього періоду правління молодий Людовик XIV знаходиться на чолі найпотужнішої військової та дипломатичної сили в Європі. Королівство Франція збільшує свою територію на півночі ([[Артуа]]) та утримує [[Руссільйон]] на півдні.</u>'''
 
==== '''<u>Європейське панування (1672—1686)</u>''' ====
: '''''<u>Див. також [[Франко-голландська війна 1672—1678|Голландська війна]], [[Війна за об'єднання]]</u>'''''
'''<u>Після кількох років дипломатичних зусиль Людовику вдається схилити на свій бік [[Карл ІІ (король Англії)|короля Англії]] та Шведську імперію. Влітку 1672 Французька армія розпочинає бойові дії проти Голландії та досягає значних успіхів, захопивши провінції [[Утрехт]], [[Гелдерн]], [[Оверейсел]] та безпосередньо наблизившись до [[Амстердам]]а. Після цього уряд Нідерландів пропонує Людовику переговори, але той висуває нечувані вимоги. Голландці вирішують відкрити загати та затопити власну територію, змусивши французьку армію відступити. Війна переноситься в [[Пфальц]] та [[Сицилійське королівство]], проте загальний перебіг подій на користь французів не змінюється. В 1678 підписується Німвегенський мир, згідно з умовами якого Королівство Франція залишає за собою нідерландську провінцію [[Франш-Конте]], міста [[Іпр]], [[Валансьєнн]], [[Камбре]] та інші<ref>''История Франции'' в 3 т. / Під ред. А.&nbsp;З.&nbsp;Манфреда.&nbsp;— Москва: «Наука», 1972.&nbsp;— Т.2, Стор. 270</ref>.
Військові перемоги значно підняли престиж Королівства Франція у Європі, дозволили Людовику безкарно проводити загарбницьку політику по відношенню до своїх сусідів, наприклад, в 1681 французька армія анексувала [[Страсбург]]<ref>''История Франции'' в 3 т. / Під ред. А.&nbsp;З.&nbsp;Манфреда.&nbsp;— Москва: «Наука», 1972.&nbsp;— Т.2, Стор. 271</ref>. Настає період французької гегемонії в Європі.</u>'''
 
==== '''<u>Кінець французької гегемонії (1686—1714)</u>''' ====
: '''''<u>Див. також [[Війна Аугсбурзької ліги]], [[Війна за іспанську спадщину]]</u>'''''
'''<u>Непомірні апетити Людовика та постійна загроза з боку Королівства Франція призводять до утворення оборонного союзу між [[Священна Римська Імперія|Священної Римської імперією]], [[Республіка Об'єднаних провінцій|Республікою Об'єднаних провінцій]], [[Шведська імперія|Шведською імперією]], [[Іспанська імперія|Іспанською імперією]] та іншими державами, який отримує назву [[Аугсбурзька ліга]]. В 1688 до Ліги приєднується [[Королівство Англія]].</u>'''
 
=== Реформи ===