Відкрити головне меню

Зміни

 
== Життєпис ==
Походив, ймовірно, з козацької родини Київщини. Подробиці біографії Гуні маловідомі. На початку 30-х років XVII ст. очолював козацькі виправи проти [[Османська імперія|Османської імперії]] та [[Кримське ханство|Кримського ханства]].
 
У [[1637]]&nbsp;р. брав участь у повстанні під проводом [[Павлюк Павло|Павла Павлюка]], зокрема, весною був обраний [[полковник]]ом війська повсталих козаків. Після поразки під [[Кумейки|Кумейками]] (6 грудня 1637&nbsp;р.) і полону [[Павло Бут|Павлюка]], Гуня, захопивши артилерію Речі Посполитої, на чолі козацького загону прорвався на [[Запоріжжя]]. Зокрема, після того, як Павлюк та [[Скидан Карпо Павлович|Скидан]] покинули табір для збору підкрпленняпідкріплення, Гуня очолив оборону табору. Після невдалої битви Гуня повів своїх козаків до [[Боровиця (Черкаська область)|Боровиці]] (поблизу [[Черкаси|Черкас]]), де з'єднався з повстанцями Павлюка.<ref name="ZW7">''Zbigniew Wójcik''. Hunia Dymitr Tymofiejewicz…&nbsp;— S. 107.</ref>
 
У січні [[1638]]&nbsp;р. Гуню запорожці обрали кошовим отаманом; при цьому він вживав титул «гетьман військ Його Королівської Милості»<ref name="ZW7"/>.
На початку [[1638]] року запорожці, очолені Гунею, розгромили каральний загін [[ротмістр]]а [[Мелецькі|Мелецького]], надісланий командуванням Речі Посполитої для знищення [[Запорізька Січ|Запорозької Січі]].
 
Гуня розіслав посольства з проханням про допомогу до кримського хана (або калги-султана 26 лютого<ref name="ZW7"/>) і на [[Дон]]. Навесні [[1638]] року приєднався до селянсько-козацького повстання під проводом [[Скидан Карпо|Карпа Скидана]] і [[Острянин Яків|Якова Острянина]]. В другій половині березня повстанці на чолі з Острянином, Скиданом та Гунею вирушили із Запоріжжя з метою захопити переправи через [[Дніпро (річка)|Дніпро]]. Дмитро очолив флотилію, яка пішла вгору по Дніпру.<ref name="ZW7"/> Розгромивши окремі гарнізони Речі Посполитої, козаки взяли під свій контроль русло Дніпра від [[Кременчук]]а до [[Трипілля]] (переправи у Кременчуку, Максимівці, Бужині, Чигирині-Діброві<ref name="ZW7"/>). Після битви під [[Лубни|Лубнами]] загони очолювані ГуніГунею приєдналися до основних сил козацького війська.
 
Після невдалого [[Жовнинська битва (1638)|бою під Жовнином]] частина повстанців на чолі з [[Острянин Яків|Яковом Острянином]], вважаючи, що повстання зазнало невдачі, відступила на [[Слобожанщина|Слобідську Україну]]. Козаки, що залишилися (близько 20 тис.), боролися далі, обравши [[гетьман]]ом Гуню. Вони відійшли до гирла [[Сула (річка)|Сули]], де у місці впадіння річки [[Старець]] збудували табір. В ньому з червня до [[28 серпня]] ([[7 серпня]]) [[1638]] оточені козаки, страждаючи від виснаження, нестачі харчів та фуражу, кілька тижнів запекло відбивали штурми військ [[Миколай Потоцький|Миколая Потоцького-«Ведмежої лапи»]] та [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]]. Ватажки коронного війська відхилили пропозицію Гуні про укладення перемир'я.
4272

редагування