Орфізм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті
стиль
Рядок 10:
Комплекс ідей про тіло й душу згодом був прийнятий і опрацьований [[піфагореїзм]]ом, частково [[платонізм]]ом, а через нього — [[неоплатонізм]]ом і [[християнство]]м. Орфікам належить низка теорій про походження світу (космогоній) та походження богів (теогоній). За Дамаскієм, спочатку був час, потім небо і порожнеча. Небо виліпило срібне яйце, з якого з'явився [[Фанет]] (світло) або [[Ерос]] (кохання). [[Дамаскій]] подає ще одну версію: первісно існували вода й гюле (болото), від них пішла земля. Вода й земля вважаються першоелементами, від яких народився дракон з головою лева, але з обличчям бога, з крилами за плечима. Він зветься [[Хронос]]ом, що не старіє, або [[Геракл]]ом.
 
За [[Афіногор]]ом, горішня і спідня шкаралупи яйця утворюють небо і землю. Теогонія й космогонія орфізму, що знаходять відбиття в їхніх культах, містять [[діалектика|діалектичні]] мотиви, так званої, «генетичної моделі»: первинна єдність, поділ, возз’єднання поділеного в статевому коханні. У групі орфічних теогоній помітна загальна центральна ідея, яка в ході тисячолітньої історії орфізму схиляється до [[пантеїзм]]у. [[Зевс]] (в інших теогоніях [[Фанет]], [[Геліос]] або [[Діоніс]] ) містить у власному тілі насіння всього сущого. Із цього стану суміші в єдиному виникає світ. Процеси виникнення трактуються поділом протилежностей та возвозз'єднанням їх. Мусеєві приписують вислів: усе народжується з одного і на нього розкладається (dialyetai). Цю тезу в конкретно-образній формі відносять до [[Орфей|Орфея]]. «Орфей співав і розповідав, що колись небо, земля, й море були сполучені воєдино, але потім посварилися й розділилися», — повідомляє [[Аполлоній Родоський]].
 
[[Категорія:Релігія]]