Чижевський Дмитро Іванович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Balik2 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 36:
В [[1911]]–[[1913]] роках вивчав математику і астрономію в [[Петербурзький університет|Петербурзькому університеті]]. В [[1914]] він змінив місце навчання та фах — перевівся на історико-філологічний факультет [[Київський університет св. Володимира|Київського університету Св. Володимира]], який закінчив у [[1919]] році.
 
У передреволюційному [[Київ|Києві]] Дмитро Чижевський брав участь у діяльності студентських та робітничих гуртків. Брав участь у революції [[1917]] (член Української [[Центральна Рада|Центральної Ради]]). Був активним членом партії [[меншовики|меншовиків]] та представником цієї партії в [[Мала Рада|Малій Раді]] українського уряду (1918), мав перспективу стати міністром праці України. Паралельно він викладав філософію в Київському університеті, та мовознавство на [[Київські вищі жіночі курси|Вищих жіночих курсах]]. Як згадує товариш Чижевського [[Феденко Панас Васильович|Панас Феденко]], ще тоді в спілкуванні та листуванні вони свідомо перешли на [[Українська мова|украинськуукраїнську мову]]<ref name="ZN-UA"/>.
 
Після зайняття Києва [[більшовик]]ами Чижевського було ув'язнено й засуджено до смертної кари. Завдяки випадковості йому вдалося врятуватися.<ref name="клара"></ref>
Рядок 42:
[[1921]] року, після окупації [[УНР]] військами [[більшовик]]ів, виїхав до Німеччини, де у [[Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла|Гайдельберзькому]] та [[Університет Фрайбурга|Фрайбурзькому]] університетах поглиблював студії філософії у [[Ясперс]]а, [[Мартін Гайдеггер|Гайдеггера]], [[Гуссерль|Гуссерля]] та інших.
 
З [[1924]] року викладав у [[Прага|Празі]]: в Українському педагогічному інституті ім. [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайла Драгоманова]], а з [[1929]]&nbsp;— в [[Український Вільний Університет|Українському Вільному Університеті]]. Був дійсним членом [[Слов'янський інститут|Слов'янського інституту]] у Празі. ЗЗгодом [[1945]]знову року&nbsp;—в ужеНімеччині викладав в [[Мюнхен]]і.університеті Ув [[1949]]—[[1956Галлє]] роках(1932—1945), працюєзосереджуючись на посадіфілософії; професоразокрема Гарвардськогодосліджує університетувплив ([[СШАГеорг Вільгельм Фрідріх Гегель|Гегеля]]), завідуєна філософськимслов'янську відділомнауку [[Українськаі Вільнавплив Академіянімецької Наук|Українськоїфілософії Вільноїна Академіїросійську наук]] у [[Нью-Йорк]]улітературу. ЗПрацюючи [[1956]]над рокунімецькою ймістикою, довіднайшов кінцяу життяархівах обіймаєчисленні посадурукописи професора,чеського керівникафілософа Інститутуі славістикипедагога [[ГайдельберзькийЯн університетАмос Рупрехта-КарлаКоменський|ГайдельберзькогоЯна університетуКоменського]] ([[ФРН]])і сам зацікавився містицизмом у творах Сковороди, Гоголя і Достоєвського.
 
З [[1945]] року&nbsp;— вже в [[Мюнхен]]і. По війні він — чинний [[професор]]-гість ({{lang-de|Gastprofessor}}) у Марбурзі (1945—1951).В 1951—[[1956]] роках працює на посаді професора Гарвардського університету ([[США]]), завідує філософським відділом [[Українська Вільна Академія Наук|Української Вільної Академії наук]] у [[Нью-Йорк]]у. З [[1956]] року й до кінця життя обіймає посаду професора, керівника Інституту славістики [[Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла|Гайдельберзького університету]] ([[ФРН]]). Дмитро Чижевський — дійсний член Гайдельберзької Академії (з 1962) і почесний її професор (з 1968) й одночасно почесний професор (з 1970) у Кельні. На своїх посадах у Галлє, Марбурзі і Гайдельберзі заснував і розбудував славістичні інститути.
[[Файл:ЧижевськийДошкаОлександрія.jpg|міні|праворуч|200пкс|Меморіальна дошка на честь Дмитра Чижевського на будинку в Олександрії.]]
Згодом знову в Німеччині викладав в університеті в [[Галлє]] (1932—1945), зосереджуючись на філософії; зокрема досліджує вплив [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Гегеля]] на слов'янську науку і вплив німецької філософії на російську літературу. Працюючи над німецькою містикою, віднайшов у архівах численні рукописи чеського філософа і педагога [[Ян Амос Коменський|Яна Коменського]] і сам зацікавився містицизмом у творах Сковороди, Гоголя і Достоєвського.
 
По війні чинний як [[професор]]-гість ({{lang-de|Gastprofessor}}) у Марбурзі (1945—1951), Гарвардському Університеті (США, 1951—1956) і знову в Гайдельберзі (з 1956); дійсний член Гайдельберзької Академії (з 1962) і почесний професор (з 1968) і одночасно почесний професор (з 1970) у Кельні. На своїх постах у Галлє, Марбургу і Гайдельберзі заснував і розбудував славістичні інститути.
 
Ювілейні збірки на його пошану вийшли в 1954 і 1966 роках. Помер у Гайдельберзі.
 
Рядок 56 ⟶ 54:
 
== Наукова діяльність ==
У багатогранній науковій діяльності Чижевський виявив велику ерудицію і зробив значний внесок у дослідження історії літератури, у критику, філологію, естетику й філософію (російську, українську, словацьку, чеську, польську й німецьку, хоча з 1 0001000 наукових розвідок найбільша частка&nbsp;— близько 200&nbsp;— присвячено Україні). Наукові праці із славістики, історії літератури, філософії, філології. Дмитро Чижевський&nbsp;— автор фундаментальних праць «Філософія на Україні», «Нариси з історії філософії на Україні», «Гегель в Росії», «Філософія Сковороди», «Історія української літератури від початків до доби реалізму» та інших. Автор «теорії стилів». З вересня 1949&nbsp;— професор Гарвардського університету. 1956 року Д. Чижевському пропонують очолити інститут славістики Гейдельберзького університету, на що він охоче погоджується. Фактично, за свідченням історика [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Ігоря Шарова], він і створив цей інститут, оскільки до приходу вченого той існував лише номінально. Ця робота стала справою його життя. «Він віддав інститутові всю душу, інститут був для нього домом, дружиною і дитиною», - писав його сучасник поляк [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=34687 А. Вінценз]. У рекордний строк бібліотека інституту зібрала понад 30 тисяч томів. З 1962&nbsp;— член Гейдельберзької Академії, член-засновник Української вільної АНМАН в США.
 
Наукова діяльність відтоді стала основою його життя: професор Українського вільного університету, викладач університетів Галле, Єни, Марбургу, Гейдельбергу, Кельна. Паралельно вчиться у мислителів XX століття К.Ясперса та М.Хайдеггера (основоположники [[екзистенціалізм]]у), Е.Гуссерля (фундатора феноменології). Вчений був самовідданим бібліофілом (наприклад, у Гарвард привіз із собою 13 тисяч рідкісних книг, фактично зібраних зі всієї Європи).