Вікіпедія

Уряд Карпатської України: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 90:
== Другий уряд ==
[[Файл:Волошин А.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Августин Волошин]]]]
[[26 жовтня]] [[1938]] року новим прем'єр-міністром Підкарпатської Русі уряд [[Перша Чехословацька Республіка|Чехо-Словаччини]] призначив Авґустина Волошина<ref>[http://www.memory.gov.ua/publication/75-richchya-vid-dnya-progoloshennya-nezalezhnosti-karpatskoi-ukraini Карпатська Україна: 75–річчя від дня проголошення незалежності] «[[Український інститут національної пам'яті]]»</ref>, а міністрами&nbsp;– членів першого автономного уряду Юліана Ревая та Едмунда Бачинського<ref>[http://www.zakarpatia.com/?p=889#more-889 Діяльність Першого Крайового уряду Микола Вегеш, Маріан Токар]</ref>. Відразу після складання присяги на вірність [[ЧехословаччинаПерша Чехословацька Республіка|Чехо-Словаччині]] [[Авґустин Волошин]] виголосив промову, в якій закликав до співробітництва москвофілів. Не маючи своїх людей у складі уряду, [[москвофіли]] на запропоноване співробітництво не погодились та перейшли у відкриту опозицію до нового уряду. Антиукраїнські мітинги, демонстрації й звернення, що проводилися ними в багатьох містах Закарпаття, значно ускладнювали діяльність уряду.
 
Створення українського уряду на чолі з Авґустином Волошином викликало по всьому Закарпатті небувале піднесення. Усюди відбувалися маніфестації в підтримку влади. [[27 жовтня]] [[1938]] року Ужгородом пройшла багатотисячна маніфестація на підтримку уряду. [[30 жовтня]] [[1938]] року по всьому Закарпаттю прокотилася хвиля демонстрацій, на яких закарпатці висловлювали протест проти приєднання частини території до Угорщини. У зверненні було сказано:
 
Про чітку українську спрямованість уряду Авґустина Волошина переконливо свідчило й опубліковане [[27 жовтня]] [[1938]]&nbsp;р. в газеті «Нова свобода» звернення Української народної ради «До всіх українців по цілому світі! До всіх українських партій, організацій, груп, товариств в Галичині, Буковині, Бессарабії, Наддніпрянській Україні, Канаді, Сполучених Державах Америки і взагалі до українців, де б вони не проживали». {{text|«Ми віримо, що великий 50-мільйоновий український народ підійме й надалі своє велике слово і не допустить, щоб наші віковічні вороги накладали на нас пута, знов садили нас в тюрми»<ref>[https://zbruc.eu/node/14030 Перший уряд Карпатської України]</ref><ref>Вегеш М. Нелегальні переходи польсько-чеського кордону. Галичани в обороні Карпатської України (1938—1939&nbsp;рр.) // Історія і політика. Т.2.&nbsp;— Ужгород, 2005.&nbsp;— С.223.</ref>.}}
[[Файл:First Vienna Award Negotiations.jpg|міні|ліворуч|242x242px250пкс|[[Перший Віденський арбітраж]]. Стоять (зліва на право): [[Франтішек Хвалковський]], [[Галеаццо Чано|Ґалеаццо Чано]], [[Йоахім фон Ріббентроп]] та [[Калман Каня]].]]
Це звернення було розцінено українцями, зокрема в Галичині, як заклик до допомоги братам-українцям по той бік Карпат. Почалися масові демонстрації на підтримку уряду, Авґустина Волошина у Львові, Станіславові, Коломиї, Золочеві, Чорткові, Галичі, Бережанах, Підгайцях, Рогатині, Дрогобичі, Стрию, Перемишлі, Буську та інших містах та селищах<ref>Кук В. ОУН і Карпатська Україна // Авґустин Волошин як державник, педагог і релігійний діяч. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Упор. В.&nbsp;І.&nbsp;Сергійчук.&nbsp;— К., 2004.&nbsp;— С. 75.</ref>.
 
Рядок 106:
Майже всі прихильники Андрія Бродія та Степана Фенцика, так звані [[мадярони]], залишилися на окупованій Угорщиною території, де сердечно вітали нових угорських господарів та стали з ними активно співпрацювати.
 
Становище [[Карпатська Україна|Карпатської України]] дедалі погіршувалося. Очільник політичного відділу МЗС Німеччини Е. Норман попередив посольство у Празі, що ставлення до Карпатської України є інше, ніж до Словаччини. Угорський уряд планував заколот як привід до збройного повстання, щоб змусити Авґустина Волошина до злуки з Угорщиною. [[Польща]] обіцяла сприяти мадярам, але німці застерегли Будапешт про передчасність цих намірів та навіть планували надати Карпатській Україні фінансову допомогу. Однак Угорщина знехтувала попередження і навіть призначила окупацію Карпатської України на [[20 листопада]] [[1938]] року. Лише різкі ноти Німеччини й Італії [[21 листопада]] [[1938]] року змусили угорців відкласти небезпечний задум. [[22 листопада]] [[1938]] року чехословацький парламент затвердив автономію [[Карпатська Україна|Карпатської України]] та Словаччини. [[Друга Чехословацька Республіка|Чехо-Словаччина]] перетворилася на федеративну державу чехів, словаків та карпатських українців (русинів).
[[Файл:Августин Штефан.JPG|міні|праворуч|200пкс|[[Штефан Августин Омелянович|Августин Штефан]]]]
=== Склад уряду ===
Рядок 140:
[[17 листопада]] [[1938]] року керівництво Української Народної Ради надіслало телеграму голові чехословацького уряду й Законодавчій комісії парламенту Чехо-Словаччини: {{text|«Є неспірним, що наш народ є народом українським, а не руським, то є великоруським. Тому назва Підкарпатська Русь не відповідає дійсності. Українська Народна Рада, яка проголосила р. 1919 прилучення нашого народу до республіки як народня репрезентантка українського населення в інтересі консолідації та спокійного розвитку цього краю домагається, щоб в новій Конституції була ужита урядова назва цього краю: Карпатська Україна. Тим буде нещасне язикове питання раз на все вирішене. Домагаємося того й тому, бо під плащем русскости провадилася і провадиться протидержавна чинність та мадярська іридента».}}
 
Справу про перейменування назви автономної території на «Карпатську Україну» знову було поставлено міністром Юліяном Реваєм на засіданні парламенту [[ЧехословаччинаДруга Чехословацька Республіка|Чехо-Словаччини]] [[22 листопада]] [[1938]] року під час прийняття поправки до конституції Чехо-Словаччини у частині «Конституційного закону про автономію Підкарпатської Русі». Однак його пропозиція була відхилена. У прийнятому законі підкреслювалося: «Підкарпатська Русь є автономною складовою частиною [[ЧехословаччинаДруга Чехословацька Республіка|Чехо-Словаччини]]. Дефінітивну назву автономної території південно-карпатських русинів установить закон сойму Підкарпатської Руси». Він же встановить урядову мову та мову навчання в школах на території Підкарпатської Руси. Згідно з цим конституційним законом, який юридично закріпив автономний статус Закарпаття як державного утворення в рамках другої Чехословацької Республіки, «урядову й виконавчу владу на території Підкарпатської Русі від [[11 жовтня]] [[1938]] року виконує у всіх справах, що належить до компетенції Підкарпатської Русі, тричленний уряд Підкарпатської Русі, який являється складовою частиною Центрального Уряду, аж до того часу, коли буде утворений Уряд Підкарпатської Русі». Адміністративний апарат віце-президента (крайовий уряд) позбавлявся своїх повноважень, що передавалися до компетенції міністерств автономного уряду. За п'ять місяців повинні були відбутися вибори до першого представницького та законодавчого органу автономної території&nbsp;— «Сойму Підкарпатської Руси».
 
[[25 листопада]] [[1938]] року уряд Волошина видав «Розпорядження правительства Підкарпатської Руси про запровадження на її території державної української (малоруської) мови», а в кінці грудня розпустив земський (крайовий) уряд в Хусті й офіційно дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» також і назву «Карпатська Україна».
[[Файл:Lev Prchala (1892-1963).jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Лев Прхала]]]]
Після цього пріоритетним напрямом політики уряду Волошина стає правотворча діяльність, покликана наповнити реальним змістом права автономного краю як суб'єкта федерації у складі [[ЧехословаччинаДруга Чехословацька Республіка|Чехо-Словаччини]]. Саме до таких нормативних актів належать розпорядження про передачу всієї влади Кабінету міністрів Карпатської України до обрання сойму, про створення Вищого суду та Вищої державної прокуратури. [[24 січня]] [[1939]] року міністерство внутрішніх справ у Хусті видало розпорядження, яке завершило формування структури виконавчо-розпорядчої влади в Карпатській Україні. Згідно з ним, окружні начальники отримали повноваження розпускати сільські громадські заступництва на чолі із старостами повсюди, «де укажеться потреба», призначивши на їх місця урядових комісарів та дорадчі комісії. [[20 листопада]] [[1938]] року була введена цензура на газети й часописи, що видавалися в Карпатській Україні та було закрито місцеві осередки [[москвофільство|москвофільського]] «[[Товариство імені Олександра Духновича|Общества им. Духновича]]» та низки москвофільських антиукраїнських видань.
 
Курс на українізацію суспільного життя автономного краю й надалі залишався для уряду Карпатської України головним напрямом роботи. Внаслідок активної анти-чеської пропаганди про-угорської п'ятої колони в краї, загострилися відносини автономного уряду з чеською центральною владою, особливо після того, як новообраний президент [[ЧехословаччинаДруга Чехословацька Республіка|президент Чехо-Словаччини]] [[Еміл Гаха]] в грудні [[1938]] року звільнив з роботи міністра внутрішніх справ Карпатської України Едмунда Бачинського. На його місце [[16 січня]] [[1939]] року призначив чеського генерала [[Лев Прхала|Лева Прхалу]]. Це рішення чеської влади було розцінено урядом Авґустина Волошина як втручання у внутрішні справи автономної республіки, до того ж москвофільські погляди генерала були загальновідомі. Демонстрації проти призначення чеського генерала українським міністром в багатьох населених пунктах краю вилилися у масові акції протесту. Через кілька днів між Прагою і Хустом було досягнуто компромісу&nbsp;— Лев Прхала був призначений міністром транспорту<ref>[http://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-dva-chuzhinetski-generali-i-ukrayinskij-vizvolnij-ruh.html Два чужинецькі генерали і український визвольний рух]</ref>.
[[20 січня]] [[1939]] року уряд Карпатської України, «виходячи зі становища громадського спокою і порядку та з того, що діяльність політичних партій, існуючих в Карпатській Україні (Підкарпатській Русі), яких діяльність була припинена, загрожує громадській (державній) безпеці, вирішив розпустити всі політичні партії, що виявили діяльність до появи вищенаведеного розпорядження чехо-словацького уряду». Розпускаючи політичні партії, Волошин дав дозвіл на створення лише однієї політичної партії під назвою «[[Українське Національне Об'єднання]]» (УНО).[[Файл:1939 uno agitation.jpg|міні|праворуч|239x239px|Агітація за УНО]]
 
Рядок 157:
[[19 листопада]] [[1938]] року Українська Народна Рада в Хусті видала «Маніфест до українського народу», в якому були накреслені головні пункти господарської програми уряду А. Волошина. На перший план висувались проведення земельної реформи, розвиток хліборобства й виноградарства, піднесення скотарства й молочарства. Але для уряду найголовніше завдання полягало в тому, щоб забезпечити місцеве населення продуктами харчування. До того ж постійно підвищувалися ціни на продукти, хоча заробітна плата залишалася без змін.
 
Щоб запобігти голоду, особливо в гірських районах, автономний уряд пішов на скасування деяких податків. Так [[14 листопада]] [[1938]] року було видано розпорядження «Для стягання довгів, що повстали перед днем 1 жовтня 1938 року, не можна до кінця серпня 1939 року позволити якого-небудь рода екзекуції або продовжити вже дозволене екзекуційне поступування»<ref>[http://tyzhden.ua/History/74699 Голос звитяжної пори. Газети Карпатської України] [[Український тиждень]]</ref>. У лютому [[1939]] року, на вимогу уряду Волошина, міністерство господарства [[ЧехословаччинаДруга Чехословацька Республіка|Чехо-Словаччини]] додатково виділило 300 тис. крон для проведення акції надання допомоги найбіднішому населенню краю. Тоді ж уряд Карпатської України «призначив півмільйона крон на харчеву акцію бідних дітей». Однак разові допомогові акції не могли істотно поліпшити становище. Неспроможність вирішити цю проблему власними силами змусила А. Волошина шукати допомоги за кордоном. Почалися поставки кукурудзи з Румунії<ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1938/Svoboda-1938-266.pdf Свобода. [[15 листопада]] [[1938]].]</ref>, розглядалося питання про обмін закарпатського лісу й солі на зерно з урядами Німеччини та Угорщини. Водночас проводилась певна робота з поліпшення страхування й пенсійного забезпечення населення: в Хусті, зокрема, був створений Краєвий уряд робітничого забезпечення.
 
Однією з найбільших проблем, з якою зіткнувся уряд Августина Волошина було безробіттям. Кількість безробітних постійно збільшувалась за рахунок галичан, що нелегально переходили польсько-чеський кордон, втікачів з території, окупованої Угорщиною, а також через припинення окремих видів робіт. Одночасно відбувалась рееміграція закарпатців в пошуках роботи за кордон. З метою поліпшення становища уряд Карпатської України в січні [[1939]] року розпочав переговори з урядом Німеччини, [[ЧехословаччинаДруга Чехословацька Республіка|Чехо-Словаччини]] та деяких інших країн про можливість для закарпатців виїжджати на заробітки за кордон. Така домовленість була досягнута, і кільком партіям робітників вдалося поїхати на сезонні роботи до Німеччини й Чехо-Словаччини, хоча це не зняло хронічну для Закарпаття проблему безробіття.
 
Уряд робив активні спроби щодо реорганізації та централізації лісового господарства, проведення його націоналізації. У січні [[1939]] року, після створення єдиної дирекції лісів у [[Буштино]], почалися великі роботи в державних лісах: було збудовано кілька транспортних середників, почалося будівництво нових комунікацій, залізничних та автомобільних доріг, пошук нових ринків збуту та можливостей залучення іноземного капіталу тощо. В результаті ситуація в лісовому господарстві поступово стабілізувалась. Прибутковою галуззю промисловості краю залишалося добування солі. Певні позитивні зрушення відбулися в хімічній, де досить успішно працювало 5 фабрик, та харчовій промисловості краю. Уряд Карпатської України розробив програму електрифікації, для здійснення якої було організовано товариство «Карпатські Електровні». Значну увагу уряд приділяв розвитку пошт і зв'язку, розробці корисних копалин, мінеральних джерел. Робились певні спроби поліпшення становища в медичному обслуговуванні населення.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Уряд_Карпатської_України