Едвін (король Нортумбрії): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
правопис
Рядок 31:
| герб =
}}
'''Едвін Святий''' (*''Ēadwine'' бл. [[586]]  — [[12 жовтня]] [[633]]) — 2-й [[король]] [[Нортумбрія|Нортумбрії]] у [[616]]—[[633]] роках.
 
== Життєпис ==
 
=== Молоді роки ===
Походив з династії Іффінгів. Син [[Елла (король Дейри)|Елли I]], короля Дейри. Народився близько 586 року. Про молоді роки нічого невідомо. У 604 році його старший брат помер або загинув у боротьбі з [[Етельфріт (король Нортумбрії)|Етельфрітом]], королем Берніції. Сам Едвін вимушенвимушений був тікати з Дейри. Згідно з переказами, Едвін сховався в бриттському [[Королівство Гвінед|королівстві Гвінед]] — у короля Іаго ап Бели. Той виховав його як рідного сина.
 
У 613 році Етельфріт з військом вдерся до Гвінеду й розбив армію бриттів у битві при Кайра-Легіоні. Розуміючи, що, залишаючись далі в Гвінеді, Едвін може накликати на бритів ще більші біди, Едвін втік до Мерсії, де одружився з донькою тамтешнього короля [[Кеорл]]а.
Рядок 45:
У 616 році помер Етельберт, король Кенту. В результаті Едвін I і його союзник Редвальд стали найсильнішими англосаксонськими володарями. Король Нортумбрії розпочав наступ на сусідні держави бриттів. У 616 році він захопив Елмет і більшу частину Північного Регеда, значно розширивши свої володіння на захід. Формальною причиною нападу на Елмет стало отруєння Хереріка, родича Едвіна.
 
У 621 році розпочав боротьбу з королівством Дал Ріад за вплив над північю Британії. У 623—624 роках війська останьогоостаннього взяли в облогу Бамборо, проте загибель Фіахни макБетайна від Фіахни макДеммана, короля Ольстера, у 626 році і швидка смерть його наступника — Фіахне макДеммана — у війні з Дал Ріадою, зупинило наступ скоттів. Едвін зміг зібрати сили й перейти в наступ, того ж рокузахопив Мен.
 
У 625 році після смерті короля Редвальда, Едвін зайняв раніше область [[Ліндсі (Лінкольншир)|Ліндсі]]. Наступ Едвіна на захід і спроба заволодіти островом Мен, викликали невдоволення правителів Дал Ріади та Ольстера.