Відмінності між версіями «Ахмад аль-Мутамід»

стиль, правопис
(правопис)
(стиль, правопис)
З самого початку брати намагалися здолати вплив тюркської гвардії. Муса ібн Буга, один з впливових тюрків-емірів, вимушен був зрештою підкоритися халіфу. Після цього аль-Мутамід призначив Багдадським валі (намісником) аль-Муваффака, який став спадкоємцем аль-Мутаміда разом із його сином Джа'фаром. Халіф надав братові широкі повноваження у керуванні державою та призначенні візирів й військовиків, відповідальним за східні провінції, а сина Джа'фара (під наглядом муси ібн Бугі) — за західні. Слідом за цим аль-Мутамід повернувся до Самарри.
 
870—873 роках практично усю Персію було захоплено [[Саффариди|Саффаридами]] на чолі із Якубом ібн Лейсом. Останні здійснилиспробували спробули зайнятиздобути також Ірак та Багдад, проте війська халіфа дали ворогові відсіч у битві при Дейра-аль-Акуль 876 року. Втім фактично усявся Персія та Сістан відкололися від халіфату: представники Саффаридів лише номінально визнавали зверхність аль-Мутаміда. У 874 році відпав Мавераннахр, де посіла династія [[Саманіди|Саманідів]].
 
У 876 році [[Ахмед ібн-Тулун]], фактичний правитель Єгипту, закликав халіфа звільнитися від неформальній залежності від брата [[аль-Муваффак]]а, обіцяючи аль-Мутаміду свою підтримку. Втім аль-Муваффак зумів завадити змові. У 877 році спрямував мусу ібн бугу проти ібн тулунаТулуна, але війська халіфа зазнали поразки. Тому вже у 878 році халіф передав [[Тулуніди|Тулунідам]] управління над Палестиною і Сирією. Незабаром також й Кілікію, окрім тарського емірату.
 
Водночас [[хариджити|хариджит]] Алі ібн Мухаммед аль-Буркан підняв повстання в Хузістане і Басрі, залучаючи на свій бік негритянські загони, які було звільнено тюрками. Буркан претендував на походження від Алі. Стало відоме як повстання [[занджи|занджів]]. Повстанці захопили Ахваз, Басру, весь Хузістан, в результаті чого створено самостійну державу, столицею якого стало поселення Мухтара серед боліт. Халіф неодноразово у 879—880 роках посилав проти Буркана війська, але заколотники їх розбивали. Лише у 883 році аль-Муваффаку за допомогою військової хитрості вдалося подалами занджів. Всіх негрів, які були у Буркана, стратили, а самого ватажка повісили в Багдаді.