Відмінності між версіями «Ахмад аль-Мутамід»

 
=== Володарювання ===
У 870 році після повалення халіфа [[Мухаммад аль-Мухтаді|аль-Мухтаді]] Ахмад стає новим володарем під ім'ям аль-Мутамід. Він на деякий час переїздить до Багдаду. До нього приєднався брат Абу Ахмад аль-Муваффак, який фактично став співволодарем держави разом з тюрком Мусою ібн Бугою. ЗЦе самогобуло початку брати намагалися здолати вплив тюркської гвардії. Муса ібн Буга, одинпов'язано з впливових тюрків-емірівтим, вимушенщо бувновий зрештоюхаліф підкоритисяна халіфу.відміну Післявід цьогобрата аль-Мутамідне призначивмав Багдадськимжодного валіавторитету (намісником)серед аль-Муваффака, який став спадкоємцем аль-Мутаміда разом із його сином Джа'фаром. Халіф надав братові широкі повноваження у керуванні державоюзнаті та призначеннівійськовик, візиріва йтакож військовиків,йому абракувало самполітичного повернувсяі доадміністративного Самарридосвіду.
 
З самого початку брати намагалися здолати вплив тюркської гвардії. Муса ібн Буга, один з впливових тюрків-емірів, вимушен був зрештою підкоритися халіфу. Після цього аль-Мутамід призначив Багдадським валі (намісником) аль-Муваффака, який став спадкоємцем аль-Мутаміда разом із його сином Джа'фаром. Халіф надав братові широкі повноваження у керуванні державою та призначенні візирів й військовиків, відповідальним за східні провінції, а сина Джа'фара (під наглядом муси ібн Бугі) — за західні. Слідом за цим аль-Мутамід повернувся до Самарри.
 
870—873 роках практично усю Персію було захоплено [[Саффариди|Саффаридами]] на чолі із Якубом ібн Лейсом. Останні здійснили спробули зайняти також Ірак та Багдад, проте війська халіфа дали ворогові відсіч у битві при Дейра-аль-Акуль 876 року. Втім фактично уся Персія та Сістан відкололися від халіфату: представники Саффаридів лише номінально визнавали зверхність аль-Мутаміда. У 874 році відпав Мавераннахр, де посіла династія [[Саманіди|Саманідів]].
 
У 876 році [[АхмадАхмед ібн -Тулун]], фактичний правитель Єгипту, закликав халіфа звільнитися від неформальній залежності від брата [[аль-Муваффак]]а, обіцяючи аль-Мутаміду свою підтримку. Втім аль-Муваффак зумів завадити змові. У 877 році спрямував мусу ібн бугу проти ібн тулуна, але війська халіфа зазнали поразки. Тому вже у 878 році халіф передав [[Тулуніди|Тулунідам]] управління над Палестиною і Сирією. Незабаром також й Кілікію, окрім тарського емірату.
 
Водночас [[хариджити|хариджит]] Алі ібн Мухаммед аль-Буркан підняв повстання в Хузістане і Басрі, залучаючи на свій бік негритянські загони, які було звільнено тюрками. Буркан претендував на походження від Алі. Стало відоме як повстання заджів[[занджи|занджів]]. Повстанці захопили Ахваз, Басру, весь Хузістан, в результаті чого створено самостійну державу, столицею якого стало поселення Мухтара серед боліт. Халіф неодноразово у 879—880 роках посилав проти Буркана війська, але заколотники їх розбивали. Лише у 883 році аль-Муваффаку за допомогою військової хитрості вдалося подалами занджів. Всіх негрів, які були у Буркана, стратили, а самого ватажка повісили в Багдаді.
 
У 882 році аль-Мутамід намагався втекти до Ахмада ібн-Тулуна, проте невдало. За наказом брата халіфа було поміщено під фактичний домашній арешт у палаці в Самаррі. У 883 році почалися нові територіальні супречки з тулунідами, що намагалися захопити Тарс і Хіджаз, проте війська халіфа відбили ці напади. Протягом 885—886 років точилася нова війна з Тулунідами, що завершилася поразкою халіфа, який поступився Тарсом, Хіджазом та Єменом. Також дозволив передавати владу у спадок й карбувати власні монети. Тулуніди лише номінально визнавали халіфа (як релігійного очільника). У 885 році фактично став незалежним Вірменський емірат.
87 386

редагувань