Відмінності між версіями «Ахмад аль-Мутамід»

нема опису редагування
(Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Ахмад аль-Мутамід | місце_проживання = | зображення...)
 
| місце_народження = Самарра
| дата_смерті = {{ДС|15|10|892}}
| місце_смерті = Самарра
| причина_смерті =
| підданство = [[Багдадський халіфат]]
| наступник = [[Абдуллах аль-Мутадід|аль-Мутадід]]
| дружина = 3 дружини
| діти = 1 син
| рід = [[Аббасиди]]
| родичі =
}}
'''Ахмад аль-Мутамід''' (*бл. [[842]] —[[15 жовтня]] [[892]]) — 15-й володар [[Багдадський халіфат|Багдадського халіфату]] в [[870]]—[[892]] роках. Тронне ім'я з арабської мови перекладається як «Залежний від Бога». Повне ім'я — ''Абу'л-Аббас Ахмад ібн Джафар аль-Мутеваккіль аль-Мутадід Алаллах''.
 
== Життєпис ==
 
=== Молоді роки ===
Походив з династії [[Аббасиди|Аббасидів]]. Син халіфа [[аль-Мутеваккіль|аль-Мутеваккіля]] від арабської наложниці Фіт'ян. Народився близько 842 року в [[Самарра|Самаррі]]. При народженні отримав ім'я Ахмад. У 861 році після загибелі батька та сходження на трон старшого брата [[Мухаммад аль-Мунтасір|аль-Мунтасіра]] Ахмад вимушен був підписати зречення від прав на трон. У 862 році після загибелі халіфа, разом із братом [[Зубайр аль-Мутазз|Зубайром]] виступив проти стриєчного брата [[Ахмад аль-Мустаїн|Ахмада аль-Мустаїна]], але зазнав поразки. разом з іншими братами Ахмада запроторено до в'язниці.
 
У 865 році під час конфлікту тюркських гвардійців з аль-Мустаїном Ахмад здобуває волю, але вже у 866 році новий халіф [[Зубайр аль-Мутазз|аль-Мутазз]] знову кидає Ахмада за грати. У 870 році зрештою тюрки Баякбак та Яр'юх, поваливший чергового володаря аль-Мухтаді, звільнили Ахмада.
 
=== Володарювання ===
У 870 році після повалення халіфа [[Мухаммад аль-Мухтаді|аль-Мухтаді]] Ахмад стає новим володарем під ім'ям аль-Мутамід. Він на деякий час переїздить до Багдаду. До нього приєднався брат Абу Ахмад аль-Муваффак, який фактично став співволодарем держави разом з тюрком Мусою ібн Бугою. З самого початку брати намагалися здолати вплив тюркської гвардії. Муса ібн Буга, один з впливових тюрків-емірів, вимушен був зрештою підкоритися халіфу. Після цього аль-Мутамід призначив Багдадським валі (намісником) аль-Муваффака, який став спадкоємцем аль-Мутаміда разом із його сином Джа'фаром. Халіф надав братові широкі повноваження у керуванні державою та призначенні візирів й військовиків, а сам повернувся до Самарри.
 
870—873 роках практично усю Персію було захоплено [[Саффариди|Саффаридами]] на чолі із Якубом ібн Лейсом. Останні здійснили спробули зайняти також Ірак та Багдад, проте війська халіфа дали ворогові відсіч у битві при Дейра-аль-Акуль 876 року. Втім фактично уся Персія та Сістан відкололися від халіфату: представники Саффаридів лише номінально визнавали зверхність аль-Мутаміда. У 874 році відпав Мавераннахр, де посіла династія [[Саманіди|Саманідів]].
 
У 876 році [[Ахмад ібн Тулун]], фактичний правитель Єгипту, закликав халіфа звільнитися від неформальній залежності від брата [[аль-Муваффак]]а, обіцяючи аль-Мутаміду свою підтримку. Втім аль-Муваффак зумів завадити змові. У 877 році спрямував мусу ібн бугу проти ібн тулуна, але війська халіфа зазнали поразки. Тому вже у 878 році халіф передав [[Тулуніди|Тулунідам]] управління над Палестиною і Сирією. Незабаром також й Кілікію, окрім тарського емірату.
 
Водночас хариджит Алі ібн Мухаммед аль-Буркан підняв повстання в Хузістане і Басрі, залучаючи на свій бік негритянські загони, які було звільнено тюрками. Буркан претендував на походження від Алі. Стало відоме як повстання заджів. Повстанці захопили Ахваз, Басру, весь Хузістан, в результаті чого створено самостійну державу, столицею якого стало поселення Мухтара серед боліт. Халіф неодноразово у 879—880 роках посилав проти Буркана війська, але заколотники їх розбивали. Лише у 883 році аль-Муваффаку за допомогою військової хитрості вдалося подалами занджів. Всіх негрів, які були у Буркана, стратили, а самого ватажка повісили в Багдаді.
 
У 882 році аль-Мутамід намагався втекти до Ахмада ібн-Тулуна, проте невдало. За наказом брата халіфа було поміщено під фактичний домашній арешт у палаці в Самаррі. У 883 році почалися нові територіальні супречки з тулунідами, що намагалися захопити Тарс і Хіджаз, проте війська халіфа відбили ці напади. Протягом 885—886 років точилася нова війна з Тулунідами, що завершилася поразкою халіфа, який поступився Тарсом, Хіджазом та Єменом. Також дозволив передавати владу у спадок й карбувати власні монети. Тулуніди лише номінально визнавали халіфа (як релігійного очільника). У 885 році фактично став незалежним Вірменський емірат.
 
У 890 році відпала Західна Персія, де утворилася держава на чолі із династією [[Саджиди|Саджидів]]. Після смерті аль-Муваффак в 891 році спадкоємцем халіфа було оголошено його небожа — [[Абдуллах аль-Мутадід|Абу Аббас Ахмад аль-Мутадід]]. Син халіфа поступився правом спадкування стриєчному братові і після смерті аль-Мутаміда (можливо отруєного небожем) у 892 році аль-Мутадід став халіфом.
 
== Родина ==
* Джа'фар аль-Муфаввад
 
== Джерела ==
* Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, Éd. PUF, (ISBN 978-2-13-054536-1)
* Kennedy, Hugh N. (2001). The Armies of the Caliphs: Military and Society in the Early Islamic State. London and New York: Routledge. ISBN 0-415-25093-5.
 
[[Категорія:Багдадські халіфи]]
87 288

редагувань