Судинний тонус: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Суди́нний то́нус''' — стан тривалого збудження гладких м’язів судин, що проявляється відповідною інтенсивністю їх скоротливої активності і не супроводжується розвитком втоми.
Вираженість тонусу в кожному відділі судинної системи різна. Наприклад, тонус судин шкіри менший, ніж тонус скелетних м’язів. Основою тонічного напруження є фізіологічні властивості власне гладком’язових клітин і їх реакції на зовнішні впливи. Частина гладком’язових клітин володіє пейсмекерною активністю. Вона найбільше виражена в артеріальних судинах, особливо в їх резистивному відділі. Спонтанна деполяризація цих клітин, поширюючись на сусідні клітини, створює так званий базальний тонус.
В умовах цілого організму тонус судин підтримується:
*реакцією гладких м’язів на розтягування тиском крові
*постійно утворюваними в тканинах вазоактивними метаболітами
*циркулюючими в крові гуморальними факторами
*тонічними імпульсами, що надходять нервами - у стані фізіологічного спокою постійно судинноруховими центрами до судин надходять імпульси з частотою 1-3 за 1 с.
Чутливість до зовнішніх впливів у різних м’язів не однакова. За реакцією судинної стінки можна виділити щонайменше два типи м’язових клітин:
*тонічні
*фазні
Чутливішими до зовнішніх подразників є фазні м’язи. В цілому ж тонус судин зумовлюється інтеграцією базального тонусу і фазних скорочень.
==Джерела та література==
Нормальна фізіологія / Кол. авторів; За ред. В.І. Філімонова. - К. : Здоров’я, 1994. - 608 с., іл.: 3,71 арк. іл. ISBN 5-311-00736-2
[[Категорія:Фізіологія]]
| |||