Уже при першій зустрічі з Дервилем він був глибоким старим дуже помітним зовнішнім виглядом -— з «місячним ликом, завжди гладеньким волоссям,жовті жовті, як у тхора". Про його минуле майже нічого невідомо, але ясно, що він багато побачив і пережив. Сам він стверджує, що життєві труднощі та гіркості зміцнюють людину, роблять її неприйнятною до нових проблем. В повісті є припущення, що Гобсек в молодості був буканьєром, тобто є піратом. З-за притаманних йому збиткових і непримиренних інтересів Гобсека називають "людина-[[вексель]]", "золотий істукан". Раз у тиждень він зустрічався з іншими великими ростовщиками. Ростовщики поділяють сфери впливу (то є кому кого обслужити) -— Гобсек вважається дуже поважним і обслуговує [[Аристократія (стан)|аристократію]], "золотого юнацтва", акторів та інших марнотратників життя. Не раз його друзі спробували провести його, але він завжди вишукано виходив з цих ситуацій. Його погляди на життя дуже цинічні, проте він вражає гострим холодним розумом, умінням безсердечно зводити рахунки.
