Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
Важке матеріальне становище змусило його вступити на військову службу. Його призначили до гарнізону [[Сеута|Сеути]], він хоробро бився у випадкових сутичках, втративши тоді праве око. Після двох років військового життя Камоенс повернувся в [[1551]] році до Лісабону. Під час церковної процесії він важко поранив високопоставлену придворну особу і його посадили до в'язниці. Слідство тривало 9 місяців, і хоча поета помилував король [[Жуан III]], але лише за умови від'їзду Камоенса на службу до Індії. У березні [[1553]] року він відплив рядовим матросом до [[Гоа]]. Під час шестимісячного плавання, як і під час перебування у в'язниці, Камоенс писав перші пісні епосу, що прославив його. В Індії він бився у декількох битвах (у [[Малабарський берег|Малабарі]]), потім провів більше року в Гоа, писав вірші, брав участь в подорожі до [[Мекка|Мекки]]. Під час діяльного і повного пригодами життя в Африці та Індії сам поет, як він писав в «[[Лузіади|Лузіадах]]» про Цезаря, «брався то за меч, то за перо».
 
Його призначили в [[1556]] році до [[Макао]] на досить високу адміністративну посаду — доглядачем майна відсутніх і [[Зниклий безвісти|зниклих безвісти осіб]] у колонії. Камоенс закінчив на Гоа «Лузіади», але скоро після цього один з тимчасових комендантів Макао звинуватив його в провині по службі та відвіз з собою полоненим на кораблі. Буря розбила цей корабель, який пішов до дна у берегів [[Камбоджа|КамбоджиКамбоджі]]; поету вдалося не тільки врятуватися самому, але й врятувати рукопис «Лузіад». Діставшись Гоа, він зажадав суду і його виправдали. Після різних інших пригод Камоенсу вдалося нарешті «з хворим серцем і порожнім гаманцем» повернутися на батьківщину в [[1570]] році.
 
Ще в [[Гоа]], у [[1561]] році, Камоенс отримав звістку про смерть своєї коханої; сила і тривалість його горя була відчутна у його численних віршах.