Сирійська мова: відмінності між версіями

| Самоназва = ܠܫܢܐ ܣܘܪܝܝܐ / Leššānā Suryāyā

| ISO_639= syc—

В основі сирійської мови — [[Арамейська мова|арамейський]] [[діалект]] міста [[Едеса|Едеси]], міста, яке було важливим торговим і політичним центром, починаючи з кінця II ст. до н. е. до середини III ст. н. е. Найбільше поширення і розквіт сирійська мова отримала, починаючи з II століття, коли на нею було перекладено [[Біблія|Біблію]] — переклад «''пешита''», що став канонічним у християн-сирійців. Сирійська мова від [[Середземне море|Середземного моря]] до [[Персія|Персії]] була мовою писемності протягом кількох століть; у [[Візантійська імперія|Візантійській імперії]] вона була найважливішою мовою після [[Грецька мова|грецької]], а в перській державі [[Держава Сасанідів|Сасанідів]] ця мова займала чільне місце як писемна. Торговцями-сирійцями цю мову було занесено далеко на схід, до самого [[Китай|Китаю]] та [[Монголія|Монголії]]. У III–VIIIII—VII ст. сирійською мовою була створена багата література, головним чином церковна, як оригінальна, так і перекладна з грецької, а також з [[середньоперсидськаСередньоперська мова|пехлевійської]] мови. Пізніше, з утворенням [[арабський халіфат|арабського халіфату]] сирійська мова виконала роль посередника між [[античність|античною]] грецькою наукою і арабською, позаяк твори грецьких авторів спочатку перекладалися на арабську не з оригіналу, а з сирійської.

Сирійська мова в період свого літературного розквіту не була розмовною масовою мовою, якщо не рахувати церковних і монастирських кіл, а проте вона була дуже близькою до деяких [[Арамейська мова|арамейських]] діалектів, і в цьому сенсі вона може на даному етапі вважатися живою. Починаючи з VII століття, арамейські діалекти, в тому числі й сирійські, починають поступово витіснятися і заміщатися арабськими. Таким чином, з кінця IX ст. сирійська мова була вже мертвою мовою; сирійські церковні автори X–XIX—XI ст. часто вже пишуть свої твори в супроводі арабського перекладу, або просто арабською мовою. Однак і пізніше, до кінця XIII ст., сирійською мовою писалося досить багато оригінальних творів. Те, що сирійська була головно мовою церковних кіл, і що нею багато перекладається з грецької, викликало її збагачення численними грецькими [[термін]]ами і словами. Вплив грецької мови на сирійських авторів помічається також в області [[синтаксис]]у та [[фразеологія|фразеології]]: іноді нагромадження періодів за зразком грецької мови ставало настільки значним, що самі сирійці скаржилися на незрозумілість. Едеські діалекти, що лягли в основу сирійської мови, належать до східної групи арамейських діалектів, до якої, таким чином, повинна бути віднесена і сирійська мова. Розбіжності між сирійським мовою та мовою єврейсько-арамейської літератури досить численні і стосуються як [[лексика|лексики]], так і [[Граматика|граматики]] та [[фонетика|фонетики]]. В самій літературній сирійській мові можна відзначити вплив двох говірок — західної, власне Сирії, і східної — [[Месопотамія|месопотамської]]. Цей вплив отримав своє вираження в двох традиційних способах читання голосних: західному — у [[Сирійська православна церква|християн-яковітів]], і східному — у [[Несторіанство|несторіан]].

== Графіка ==

Сирійське письмо є відгалуженням [[Арамейське письмо|арамейського]]. До V століття використовувалося письмо «естрангело» (''ʔesṭrangelå'' < {{lang-el|στρογγύλη}} ' кругле '). Після розпаду в V єдиної сирійської церкви на [[Несторіанство|несторіанську]] та [[Сирійська православна церква|яковитську]], кожна з церков розробила свій варіант писемності, що відрізняється написанням графем та використанням [[діакритичний знак|діакритики]].

Напрямок письма справа наліво. Сирійське письмо є [[Абугіда|абугідою]], на письмі позначаються лише [[приголосний звук|приголосні]], довгі [[голосний звук|голосні]] та [[дифтонг|дифтонги]]и позначаються за допомогою [[matres lectionis]]. Голосні факультативно позначаються діакритичними знаками, системи діакритики різні в трьох основних типах сирійського письма. Крім того, за допомогою [[Діакритичний знак|діакрітик]] позначається якість приголосних ([[Оклюзивні приголосні|оклюзивний]] або [[Фрикативні приголосні|щілинний]] варіант приголосного), у варіанті тексту без позначення голосних за допомогою точок розрізняються [[омографи]].

== Фонологія ==

Консонантизм типовий для арамейських діалектів, характерна наявність [[емфатичні приголосні|емфатичних приголосних]]. Виконується правило бегад-кефат: оклюзивні приголосні /b/, /g/, /d/, /k/, /p/, /t/ в поствокальній позиції реалізуються як відповідні їм [[фрикативні приголосні|спіранти]].

|+ Приголосні сирійської мови

! rowspan=2|[[Заясенний приголосний|Пост-<br />альвеол.]]

|[[Фарингалізація|{{IPA3IPA2|tˤ}}]]

|[[Фарингалізація|{{IPA3IPA2|sˤ}}]]

|}

* {{ref|b|1|}} звук [v] виступає як позиційний варіант фонеми [b].

* {{ref|g|2|}} Звук [ ɣ] виступає як позиційний варіант фонеми [g].

* {{ref|d|3|}} Звук [ ð] виступає як позиційний варіант фонеми [d].

* {{ref|k|4|}} Звук [x] виступає як позиційний варіант фонеми [k].

* {{ref|p|5|}} Звук [f] виступає як позиційний варіант фонеми [p].

Сирійські голосні розрізняються за довготою і за якістю. Кількісно голосні поділяються на три типи: довгі, короткі та єдина [[Шва|надкоротка голосна]]. Не рахуючи шва, існує 6 голосних, кожна з яких має свій довгий і короткий варіант: /{{IPA4IPA|i}}/, /{{IPA4IPA|e}}/, /{{IPA4IPA|ɛ}}/, /{{IPA4IPA|a}}/, /{{IPA4IPA|ɑ}}/, /{{IPA4IPA|o}}/, /{{IPA4IPA|u}}/. Довгі голосні утворюють дифтонги ззі звуками /{{IPA|i}}/ та /{{IPA|u}}/, у східносирійському діалекті дифтонги /{{IPA|au}}/ та /{{IPA|ai}}/ переходять, відповідно, в /{{IPA|o}}/ та /{{IPA|e}}/.

* ''Payne Smith'' J., Compendious Syriac dictionary founded upon the Thesaurus Syriacus, I, II, [[Оксфорд]], [[1896]] — –[[1899]];

* [[Сирійський християнство]]

* [[Ассирійці]]

* [[Сирійське письмо]]

* [[Ассирійська Церква Сходу]]