Остропільський полк: відмінності між версіями

'''Волинський (Остропільський) полк'''  — адміністративно-територіальна і військова одиниця Правобережної України в другій половині 17 століття. Утворений [[1648]] року. Полкові центри : містечко [[Старий Остропіль|Остропіль]], згодом - — містечко [[Великі Межирічі|Межирічі]].

В ході [[Хмельниччина|Хмельниччини]] полк формувався на [[Волинь|Волині]]. Восени [[1648]] року у межах колишнього [[Волинське воєводство (Річ Посполита)|Волинського воєводства]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] склалися дві земські одиниці: [[Волинський (Звягельський) полк]], який охоплював колишній Луцький повіт, та Волинський (Остропільський) полк, який охоплював колишній Кременецький повіт. Збереглися свідчення, згідно з якими [[Михайло Тиша]] звався "«полковником волинським звягельським"», а [[Олександр Кривоносенко]]&nbsp;— - "«полковником старшим в Острополі"». Відомо, що очолювані ними полки під час польського наступу навесні [[1649]] року діяли окремо один від одного.<br /> В 1649 році на території полку відбувалися жорстокі бої між українськими повстанцями та регулярними польськими військами під командуванням [[Станіслав Лянцкоронський (гетьман)|Станіслава Лянцкоронського]] та Анджея Фірлея. Народне ополчення під командуванням [[Іван Донець|Івана Донця]] та [[Михайло Таборенко|Михайла Таборенка]] вирушило до [[Заслав]]а, щоб зупинити просування поляків, не дати їм переправитись через [[Горинь (річка)]] і затримати їх до підходу регулярних полків Війська Запорозького. Проте польські війська Анджея Фірлея вже встигли переправитися через [[Горинь (річка)]]. Після [[Битва під Заславом 1649|запеклого бою]] українці відступили до [[Сульжин|Сульжинців]]ців і замкнулись в тамтешньому замку. Поляки не змогли взяти Сульжинець і повернулися до Заслава. Далі українські загони відступили до [[Любар|Любартова]]това.<br /> Інша група польських військ Станіслава Лянцкоронського [[5 червня]] 1649 року розпочала наступ і змусила козаків Кривоносенка відступити з [[Красилів|Красилова]] і [[Старокостянтинів|Старокостянтинова]] до Острополя. Після жорстоких боїв, долаючи ''"«впертий опір"»'', полякам вдалося захопити місто. Проте частина козаків з міщанами замкнулись в замку і відбивали атаки противника. Домовившись про вільний вихід обложених з міста за умови припинення ними боротьби, поляки , порушивши домовленості, підступно напали на них і майже усіх знищили. Лише небагатьом, у тому числі Олександру Кривоносенку, вдалося врятуватися. Після цього підрозділи Лянцкоронського захопили [[Гриців]] і [[Новолабунь|Лабунь]]. Більшість населення полку відступила за [[Случ (притока Горині)|Случ]] або загинула.<br />Відповіддю на виправи польських військ став похід [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] до [[Збараж]]а у липні-серпні 1649 року, під час якого більшу частину Волині було знову включено до [[Гетьманщина|Української держави]].

Однак далі Волинський полк першого утворення проіснував недовго. За [[Зборівська угода|Зборівською угодою]] 1649 року його землі повинні були повернутися до складу Речі Посполитої і восени 1649 року полк було скасовано. Але ще у грудні 1649 року в листах сучасники писали: "«За наказом Хмельницького полковник Нечай, а з ним козаки і гультяї на Горині стоять"».<br />

Сотенними містами полку були : [[Любар|Любартів]]тів, [[Стара Чортория|Чортория]], [[Старокостянтинів]], [[Красилів]], [[Полонне]], [[Новолабунь|Лабунь]], [[Гриців]], [[Сульжин|Сульжинці]]ці, [[Судилків]], [[Шепетівка]], [[Заслав]], [[Білогір'я|Ляхівці]], [[Теофіполь|Чолганський Камінь]], [[Кременець]], [[Вишнівець]], [[Збараж]].<br />

Волинський полк першого утворення (1648 року) охоплював межі теперешніх [[Володимирецький район|Володимирецького району]], [[Сарненський район|Сарненського району]] (західна частина), [[Березнівський район|Березнівського району]] (південно-західна частина), [[Костопільський район|Костопільського району]], [[Гощанський район|Гощанського району]], [[Корецький район|Корецького району]], [[Острозький район|Острозького району]], [[Рівненський район|Рівненського району]], [[Здолбунівський район|Здолбунівського району]], [[Млинівський район|Млинівського району]], [[Дубнівський район|Дубнівського району]] (усі -&nbsp;— [[Рівненська область]]), [[Новоград-Волинський район|Новоград-Волинського району]] (західна частина) та [[Баранівський район|Баранівського району]] (західна частина) [[Житомирська область|Житомирської області]], [[Славутський район|Славутського району]], [[Шепетівський район|Шепетівського району]], [[Полонський район|Полонського району]], [[Ізяславський район|Ізяславського району]], [[Білогірський район (Хмельницька область)|Білогірського району]], [[Теофіпольський район|Теофіпольського району]], [[Красилівський район|Красилівського району]], [[Старокостянтинівський район|Старокостянтинівського району]] (усі -&nbsp;— [[Хмельницька область|Хмельницької області]]), [[Лановецький район|Лановецького району]], [[Збаразький район|Збаразького району]], [[Кременецький район|Кременецького району]] та [[Шумський район|Шумського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]], а також [[Горохівський район|Горохівського району]], [[Луцький район|Луцького району]], [[Рожищенський район|Рожищенського району]], [[Ківерцівський район|Ківерцівського району]] і [[Маневицький район|Маневицького району]] (усі -&nbsp;— [[Волинська область|Волинської області]]).<br />

18 вересня 1648 року, [[Микола Остророг|М. Остророг]] з-під Старокостянтинова: ''"...дуже«…дуже непокоїть нас та обставина, що ...у…у нас в тилу багато виявляється бунтівників: на Волині зібралось їх дуже багато, ...… Тому потрібно було було виокремити частину нашого війська і послати на Волинь більше тисячі чоловік, ...щоб…щоб розсіяти там зборища."»''

12 червня 1649 року, [[Адам Кисіль]]: ''"«чернь має при собі полковників із запорізьких козаків"».''<br />

12 червня 1649 року, Станіслав Лянцкоронський: ''"...тут«…тут всі краї і волості біля Горині і Случі заспокоїлися...ззаспокоїлися…з того покарання Остропольського...ЗвідусільОстропольського…Звідусіль не тільки козаки, а й хлопи повтікали в Україну"».''<br />

3 липня 1649 року, М. Остророг: ''"...за«…за нашим відходом від Бугу, Горині та Случі там збунтувалось хлопство і Хмельницькому прибуло людей"», "...дуже«…дуже важко дістати шпигуна між цією Руссю. Усі зрадники, а якщо й добудуть язика, то ти їх пали, а правди не скажуть"».''<br />

* Коваленко Сергій. Волинський полк//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах.&nbsp;— Том 2. -&nbsp;— Київ: Видавництво "«Стікс"», 2008.

* Ярошинський О.&nbsp;Б. &nbsp;Волинь у роки Української національної революції середини XVII &nbsp;ст. -&nbsp;— Київ, 2005.