Пригара Марія Аркадіївна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Творчість: оформлення, вікіфікація
Рядок 25:
 
== Творчість ==
Перші книжки для дітей вийшли 1929 року. Це «Весна на селі» та «Дитячий садок». Десятки книжок Марії Пригари виховували в кількох поколіннях українських дітей любов до батьківщини, її історії й природи. Це й пейзажні поезії «Ми любим сонце і весну», і «Місто чудес», і особливо такі історичні казки й повісті, як «Козак [[Голота Ілля|Голота]]» (1966), «Михайлик — джура козацький», «Як три брати з Азова[[Азов]]а тікали», «[[Маруся Богуславка|Маруся Богуславка]]», «Тече Дніпро в синє море» та інші.
 
Іншу грань ліричної героїні поетеси розкривають її збірки «дорослої» лірики: «Дорогою війни» (1944), «Напередодні» (1947), «Сестри» (1948), «Надвечір'я» (1977).
 
Плідно працювала Марія Пригара у царині художнього перекладу. Її перу належать українські переклади роману «Фараон»[[Болеслав Прус|Болеслава Пруса]] «[[Фараон (роман)|Фараон]]», поеми [[Некрасов Микола Олексійович|Миколи Некрасова]] «{{iw|Кому на Русі жити добре?||ru|Кому на Руси жить хорошо}}», романів та повістей [[Василевська Ванда Львівна|Ванди Василевської]] «Вогні на болотах», «Райдуга», «Просто любов»., «Кімната на горищі», «Пісня над водами», романів [[Владислав Реймонт|Владислава Реймонта]] «Селяни», [[Еліза Ожешко|Елізи Ожешко]] «Хам», {{iw|Єжи Путрамента||pl|Jerzy Putrament}} «Роздоріжжя»,: як бачимо, переважно з польської, якою письменниця володіла досконало.
 
Автор лібрето «[[Вовк і семеро козенят (опера Компанійця)|Вовк і семеро козенят]]».