Уряд Карпатської України: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 47:
[[Файл:Бачинський Едмунд Степанович.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Бачинський Едмунд Степанович|Едмунд Бачинський]]]]
[[Файл:Юліян Ревай.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Юліян Ревай]]]]
[[8 жовтня]] [[1938]] в [[Ужгород]]і у приміщенні Крайового уряду відбулася нарада представників української та москвофільської орієнтацій, на якій були присутні — [[Августин Волошин]], [[Клочурак Степан Степанович|Степан Клочуряк]], [[Німчук Дмитро Семенович|Дмитра Німчука]] від [[Центральна Руська Народна Рада|Центральної Руської Народної Ради]], а також Йосип Камінський, Володимир Гомічко, Михайло Демко від Центральної РуськоїРусскої Народної Ради та міністр у справах Підкарпатської Русі [[Іван Парканій]].
 
На нараді було вирішено: «Домагатися для Підкарпатської Русі тих самих прав, які отримала й отримає Словаччина». Було досягнуто домовленості щодо персонального складу автономного уряду, створено Національну Раду Підкарпатської Русі. До її складу ввійшли представники практично всіх основних політичних сил краю: [[Центральна Руська Народна Рада]], Перша Українська Народна Рада, Республіканська землеробська партія, Республіканська землеробська партія Пряшівщини, [[Автономно-землеробський союз]], [[Руська національно-автономна партія]], [[Чеська соціал-демократична партія|Соціал-демократична партія]]. Того ж дня Національна Рада оголосила себе «єдиним законним представником всіх руських областей Карпат і всього його населення, для якого забезпечується самовизначення і самоуправління». Вимагалася негайна заміна значної частини чеських урядовців в краї місцевими кадрами та прийняття закону про Підкарпатську Русь<ref name="Стерчо">[[Стерчо Петро Юрійович|Стерчо Петро.]] Карпато-Українська держава: До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919—1939 роках.&nbsp;— Львів: За вільну Україну, 1994.&nbsp;— 288 с. ISBN 5-7707-5102-9</ref>. Було ухвалено постанову, про те, що членами майбутнього уряду повинні бути тільки депутати празького парламенту та сенату.