Історія гірничої справи в Україні: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
UpdaterQ (обговорення | внесок)
Texnik (обговорення | внесок)
Рядок 66:
Утворення внаслідок тривалого розвитку східнослов'янського суспільства однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі (кінець IХ ст.) відкрило можливості для подальшого прогресу господарчої, торговельної та військової діяльності. Провідною галуззю ремесла утверджується чорна металургія, яка разом із землеробством становила основу економічного розвитку країни.
 
Крім общинних розробок існували спеціалізовані центри залізоробного ремесла. Один з них знаходився в літописному місті Городську[[Городське|Городськ]]у на Тетереві (Житомирщина). Тут одночасно функціонували десятки сиродутних горнів[[горн]]ів. Звертає увагу те, що на території України десятки сіл і містечок мають у своїй назві слово «рудня», що говорить про старовинний спеціалізований промисел місцевих жителів. Найбільшими центрами обробки чорного металу були Київ, Чернігів, Вишгород, Галич. Асортимент виявлених виробів із заліза включав близько 150 назв, зокрема 22 знаряддя праці, 46 ремісничих інструментів, 16 видів зброї, 37 предметів домашнього начиння, 10 наборів кінської збруї, 19 прикрас. Успіхи металургів і зброярів стали запорукою швидкого зміцнення давньоруської держави, численних військових перемог і територіальних надбань, особливо за [[Святослав Хоробрий|Святослава Хороброго]].
 
Загальний прогрес у всіх сферах господарства і розвиток військової справи зумовили підвищений попит на металічні руди, сіль, земляні фарби, будівельний камінь, глини та інші види мінеральної сировини. Особливо слід відзначити розробки глин, як для будівництва житла, так і для вельми розвиненого гончарства. Великі гончарні центри утворювались у різних регіонах країни, причому розробки сировини поєднувалися в них з майстерним промислом, мистецькими розписами, розвиненою технологією обпалення виробів. Один з найбільш відомих центрів гончарства знаходився у Лютіжі (Київщина), де археологічні розкопки виявили численні печі (рис. 9.24), гончарний інструмент і готові вироби Х — ХII ст.
Рядок 86:
Нафтопрояви в Українських Карпатах місцеве населення спостерігало з давніх-давен, що позначилося на топонімах, які походять від автохтонної назви нафти — ропа: Роп'янка, Ріпне, Ропиця та ін. В Україні нафту вперше почали видобувати на Прикарпатті в ХVІ — на початку XVII ст. Вже в ХVІ ст. м. Дрогобич отримало привілей на освітлення вулиць «скельним олієм». Перша згадка про карпатську нафту зустрічається в літературі 1617 р. На старовинному промислі Слобода Рунгурська її добували в 1711 р.
 
Деякий вплив на формування вітчизняної геологічно-пошукової справи мали розвідувальні експедиції та геологічні дослідження відомих рудознавців та вчених, яких уряд Російської імперії направляв у XVIII ст. на Україну для виявлення родовищ корисних копалин (дослідження Георга Ніксона, Готліба Юнкера, [[Райзер Густав|Густава Райзера]], Петра Палласа, Самуеля Гмеліна, Н. Г. Ліванова та ін.).
 
== Вітчизняні артефакти гірництва і наук про Землю та значимі гірничі відкриття ==