Вітовт: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення |
доповнення, розділи |
||
Рядок 29:
}}
'''Вітовт Кейстутович, Вітовт Великий''' ({{lang-lt|Vytautas}}, {{lang-be|Вітаўт}}; [[1350]] — [[27 жовтня]] [[1430]]) — литовський і руський державний діяч, [[великий князь литовський]] з династії [[Гедиміновичі]]в; син [[Кейстут]]а, небіж [[Ольгерд]]а і двоюрідний брат [[Владислав II Ягайло|Ягайла]]. Як Великий князь Литовський, Руський та Жемайтійський титулував себе з 1395/96,<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси… — Т. IV. — С. 141.</ref> дата формального визнання — [[1401]]<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси… — Т. IV. — С. 178.</ref>, — [[1430]]); король [[гусити|гуситів]] у [[1422]]—[[1427]] (обраний на Чаславському сеймі [[1422]] року). Протегував визнавців латинського обряду, виступав проти умов [[Кревська унія|Кревської унії]] [[1385]], боровся за політичну незалежність [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] від [[Королівство Польське|Польського королівства]].
==
=== Дитинство і молоді роки ===
Народився близько [[1350]] р. у сімї великого князя литовського [[Кейстут|Кейстута]] та його дружини, [[Бірута (дружина Кейстута)|Бірути]]. В [[1370]] році отримав від батька в уділ місто Гродно. У [[1370]]-[[1376]] брав участь у походах проти [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]], а в [[1372]] — на Москву.
=== Боротьба за владу у Великому князівстві Литовському ===
Під час [[Литовсько-руська громадянська війна (1389–1392)|Литовсько-руської громадянської війни 1389—1392]], за підтримки місцевих князів намагався вибороти політичну незалежність [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]].
=== Централізаторська політика. Битва на Ворсклі ===
За [[Острівська угода|Островською угодою 1392]], польський король [[Владислав II Ягайло]], кузин Вітовта, визнав його довічним правителем [[Велике князівство Литовське|Литовського князівства]]. У [[1393]] Вітовт захопив [[Кам'янець-Подільський]]<ref>''Пламеницька О.'' Кам'янець- Подільський. — К. : Абрис, 2004. — С. 35.</ref>. Він ліквідував на території України найбільші удільні князівства — [[Волинське князівство|Волинське]], [[Київське князівство|Київське]], [[Сіверське князівство|Новгород-Сіверське]] та [[Подільське князівство|Подільське]] (у 1394<ref>''Михайловський В.'' [http://shron.chtyvo.org.ua/Mykhailovskyi_Vitalii/Pravlinnia_Koriatovychiv_na_Podilli_1340-vi__1394_rr_sotsialna_struktura_kniazivskoho_otochennia.pdf Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394): соціальна структура князівського оточення] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — С. 34. — ISSN 0130-5247.</ref>), створив замість них звичайні литовські провінції, в яких правили великокнязівські намісники, а [[Західне Поділля]] змушений був передати Ягайлові.
Під час князювання Вітовта значно поширилась українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до [[Чорне море|Чорного моря]]. Вітовт, виконуючи плани «великого княжіння на всій [[Київська Русь|руській землі]]», розбудовує на півдні українських земель систему опорних укріплень (у [[Брацлав]]і, [[Черкаси|Черкасах]] та інших містах), закладає фортеці та морські порти у південних степах (кінець XIV — початок XV ст.; [[Замок Каравул|Каравул]] (на Дністрі), Чорне місто (Черн; на лівому березі [[Дністровський лиман|Дністровського лиману]]), [[Коцюбіїв]] (Кацібей, Качибей — на берегах Одеської затоки, між двох лиманів — [[Хаджибейський лиман|Хаджибейського (Кацибейського)]] і [[Куяльницький лиман|Куяльницького (Куганлык)]]; на місці сучасної Одеси), ряд військових поселень на Південному Бузі ([[Бужин]] (?) та [[Богопіль|Вітовтова переправа (міст)]] (→ [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]])) і нижньому Дніпрі ([[Дашів (Очаків)|Дашів]] та [[Вітовтова Митниця]])); здійснює у [[1397]]-[[1398]] два переможних походи проти [[Золота Орда|Золотої Орди]].
Збудував на приєднаних південних кордонах своєї держави велику систему укріплень, яка складалася з фортець: [[Очаків|Дашів]] (пізніше Очаків), [[Соколець]] (пізніше Вознесенськ), [[Каравул]] (пізніше Рашків), [[Білгород-Дністровський|Білгород]], [[Кацюбіїв]] (пізніше Одеса).
З [[1398]] року Литовська держава стала називатися Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське{{fact}}.
Вів тривалу боротьбу з [[татари|татарами]], намагаючись витіснити їх з [[Українське Причорномор'я|українського Причорномор'я]].
=== Великий князь Литовський (1401 — 1409) ===
Протягом [[1406]]-[[1408]] здійснив три походи у [[Московське князівство]], встановивши в 1408 кордони між Литвою та Московією у верхів'ях ріки [[Ока (притока Волги)|Ока]] по річках [[Угра]], Росса та Бриня. [[Василь I Дмитрович|Василь I]] перестав підтримувати [[Свидригайло Ольгердович|Свидригайла Ольгердовича]] та визнав приналежність до Великого князівства Литовського [[Смоленське князівство|Смоленської землі]] та [[Верховські князівства|Верховських князівств]].
[[Угрський договір 1408]] затвердив панівне положення [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] у Східній Європі, що дозволило Вітовту посилити свою владу над [[Псковська республіка|Псковом]] та [[Новгородська республіка|Новгородом]] і полегшило тривалу боротьбу з [[Тевтонський Орден|Тевтонським орденом]] на заході. Дружина Василя I [[Софія Вітовтівна]] часто та довго бувала у князівстві, гостювала у свого батька. Після смерті Василя I ([[1425]]) Вітовт суттєво впливав на внутрішні справи [[Велике князівство Московське|Московського князівства]] і навіть став опікуном дев'ятирічного сина Василя I [[Василь II Темний|Василя II Темного]]. Мирні відносини між Литвою та [[Велике князівство Московське|Московією]] зберігалися до [[1492]].
=== Велика війна і Грюнвальдська битва (1409 — 1413) ===
У [[1409]] з Польщі надходила інформація, що Ягайло заявляв про передачу Вітовту Поділля взамін за поступки останнього у своїй політиці щодо німців.<ref name="МГ78" /> У 1410 Вітовт разом з [[Ягайло]]м очолював польсько-литовсько-руські війська, які завдали поразки німецьким лицарям у [[Грюнвальдська битва|Грюнвальдській битві]]. Вітовт сприяв розвиткові торгівлі, ремесел, запроваджував у містах, в тому числі й в Україні, [[магдебурзьке право]]. У [[1411]] Ягайло передав йому Поділля, де до смерті Вітовта (1430) правили його старости<ref name="МГ78" /> (намісники).
У [[1413]] уклав з Польщею [[Городельська унія|Городельську унію]], яка обмежувала права та привілеї української православної [[шляхта|шляхти]] у Великому князівстві Литовському.
=== Останні роки правління. Луцький з'їзд (1413 — 1430) ===
[[15 листопада]] [[1415]] за ініціативою Вітовта собор єпископів у Новгородку висвятив всупереч волі константинопольського патріарха митрополитом київським і литовським [[Цамблак Григорій|Григорія Цамблака]].
Рядок 63 ⟶ 70:
Вітовт входив у число 24 лицарів ''[[Орден дракона|Ордену дракона]]'' разом з [[Владислав II Ягайло|Владиславом II Ягайлом]], [[Влад II Дракул|Владом ІІ Дракулом]] і іншими європейськими монархами.<ref>http://www.rodoslovlje.com/medieval_serbia/eng/history-dragon.htm</ref>.
Був тричі хрещений: перший раз в
== Пам'ять ==
В честь великого князя Вітовта названо чимало обєктів в [[Литва|Литві]], [[Білорусь|Білорусі,]] [[Польща|Польщі]]. Його ім'я носить університет в литовському місті [[Каунас]]. Памятники Вітовту встановлені у Каунасі, [[Кернов|Кернаві]], [[Вільнюс|Вільнюсі]], Сянеї-Тракаї, Бірштонасі, Бятигалі, [[Пярлое|Перлоє]], [[Вялюона|Вялюоне]] і багатьох других містах Литви, а також в білоруському [[Гродно]]. Скульптурне зобреження Вітовта також є частиною монументу "[[Тисячоліття Росії]]" в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] та памятника "Грюнвальд" у [[Краків|Кракові]].
Під мурами Луцького замку розташований історичний ресторан «Корона Вітовта», названий в пам'ять з'їзду монархів і княжого банкету 1429 року.
В честь князя названий білоруський [[тролейбус]] [[АКСМ-420]].
== Галерея ==
|