Паньківщина: відмінності між версіями

Межі району старої Паньківщини проходять приблизно між [[Вулиця Толстого|вулицями Льва Толстого]] та [[Тарасівська вулиця (Київ)|Тарасівською]], по схилу від [[Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна|Ботанічного саду імені академіка О. Фоміна]] до річки [[Либідь (річка)|Либідь]]<ref name="ter">Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького. Ілюстроване інформаційне видання. / Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); [упорядник Н. Терехова та інші]. – Київ : Кий, 2007. сторінка 3.</ref>.

Назва&nbsp;— від власників цих земель у [[1516]]—[[1570]] роках Паньковичів або Панькевичів (відомі, зокрема, намісник київ. митрополита Василь Панькович і його син Максим). Імовірно, Паньковичі мали володіння і на лівому березі Дніпра, де в 1-й пол. XVII століття також існувала Паньківщина (див. [[Позняки]]). Згодом Паньківщина до [[1786]] року належала [[Софійський монастир|Софійському монастирю]].

Сучасне планування і назви вулиць&nbsp;— з [[1836]] року, тоді ж прокладено [[Паньківська вулиця|вул. Паньківську]]. Інтенсивна забудова Паньківщини почалася у другій половині XIX століття. Тут селилася переважно київська інтелігенція: професори та студенти [[Університет Святого Володимира|Університету святого Володимира]], лікарі, журналісти, адвокати, діячі мистецтв. Через те у XIX&nbsp;— напочатку XX сторіччя район також був відомий як київський Латинський квартал.<ref name="ter" />

Збереглося багато споруд XIX&nbsp;— поч. XX ст. На розі Паньківської та [[Микільсько-Ботанічна вулиця|Микільсько-Ботанічної]] вулиць знаходився будинок [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]], зруйнований артилерійським обстрілом з бронепоїзда [[Взяття Києва військами Муравйова|під час наступу більшовиків на Київ]]. Зберігся флігель, у якому зараз розташований [[Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського|його музей]].