Чорноморський флот ВМФ СРСР: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 74:
Після Лютневої революції 1917 року український військовий рух охопив і Чорноморський флот і на поодиноких кораблях постали українські військові ради, що підтримували [[Українська Центральна Рада|Українську Центральну Раду]]. Після проголошення III Універсалу Центральної Ради у складі уряду УНР постав також генеральний секретаріат морських справ (з січня 1918 року — міністерство) на чолі з [[Дмитро Антонович|Дмитром Антоновичем]] (його помічниками були капітан 3 рангу [[Михайло Білінський]] й інженер [[Олександр Коваленко]]).
У грудні 1917 в [[Київ|Києві]] сформувалися ще Українська Військово-Морська Рада і Український Морський Генеральний Штаб на чолі з адміралом [[Покровський Андрій Георгійович|Андрієм Покровським]]. Тому, що за [[УЦР|Центральної Ради]] Крим не був у складі УНР, головна база Чорноморського флоту опинилася поза його межами. Центральна Рада не висунула також претензій до всього Чорноморського флоту, а тільки до тієї частини, що заявила себе українською (лінкор [[Воля (лінкор)|«Воля»]], крейсер [[«Пам'ять Меркурія»]] і [[есмінець «Завидний»]]). Тоді на кораблях Чорноморського флоту був цілковитий хаос: відповідно до настроїв залог на кораблях піднімали прапори українські, російські андріївські, червоні, а навіть чорні — анархістські. Д. Антонович дав наказ залогам крейсера «Пам'ять Меркурія» й міноносця «Завидний» переміститися до Одеси й Миколаєва, тобто на українські територіальні води. Крейсер «Пам'ять Меркурія» брав участь у січневих боях [[1918]] року між українським і більшовицьким військом в [[Одеса|Одесі]].
Протягом кінця 1917 — всього 1918 року активно розбудовувались [[Військово-морські сили УНР]], а згодом [[Військово-морські сили Української Народної Республіки та Української Держави|Військово-морські сили Української Держави]].
| |||