Кіренія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 46:
Була самостійною державою, допоки у [[4 століття до н. е.|4 столітті до н. е.]] не була завойована [[Саламін]]ом.
 
Новітня історія міста була й алишаєтьсязалишається вельми неспокійною. 1878 року згідно з таємною домовленістю британської влади та Османського уряду острів Кіпр був переданий Великій Британії як Середземноморська військова база. Лише 1960 Кіпр здобув незалежність від Великої Британії. Хоча військові дії цього періоду поблизу Кіренії були мінімальними, було повністю блоковано сполучення міста із столицею [[Нікосія|Нікосією]]. За переписом 1974 р. серед мешканців 47 сіл префектури Кіренія 83,12 % були греками і лише 15,34 % визнавали себе турецькими кіпріотами. Більшість греків намагалась переїздити до Нікосії чи Греції.
 
Попри те, що населення Кіренії було, фактично, вигнане з будинків своїх предків і було змушене терпіти біль і страждання, бути біженцями у своїй власній країні, вони не зникли. Через свої колективні зусилля, самоврядування та фольклор вони продовжать свою роботу в Нікосії. Завдяки спеціальній процедурі реєстрації виборців мешканці Кіренії продовжують здійснювати окремі політичні та цивільні права. Єпископ Кіренії продовжує здійснювати нагляд за релігійними справами громади. Всі традиційні свята, релігійні та культурні, відзначається за попередньою традицією.